У день празника Переображення Господнього, 6 серпня 2026 року, владика Володимир очолив Божественну Літургію під час храмового празника у монастирі отців василіян у Добромилі.
Роздумуючи над євангельською подією Переображення, владика Володимир звернув увагу на зв’язок між Тавором і Голгофою, закликав бачити славу у хресті та нагадав про юні роки майбутнього митрополита Андрея Шептицького, пов’язані з Чернечою Горою у Добромилі.

Вчімося бачити славу у хресті, а тінь хреста – у сяйві слави

У сьогоднішній серпневий спекотний день у Добромильському монастирі ми літургійно наближаємося до гори Тавор, щоб зустріти Христа, переживаючи велику таємницю Його Переображення. Із прочитаного євангельського слова лине на нас світло, охоплює ясність, сходить на нас слава. Ось бо сьогодні ми чуємо, що Ісус на горі, в присутності апостолів, об’являє своє божество. Його звичайний людський вигляд змінюється, на вершині гори відбуваються надзвичайні явища, а апостоли втрачають дар мови.

Чому настала ця подія в житті Ісуса Христа? Вже недовго має бути Вчитель зі своїми учнями, прилюдна діяльність наближається до кінця. Невдовзі настануть страсті і смерть. На дорозі терпіння людина завжди потребує підтримки. Ісус відверто говорить учням про свою смерть, а через кілька днів після того бере трьох із них на гору.

Розповідь про Переображення Господнє містить паралелі, а навіть радше контраст до події розп’яття Ісуса Христа (Мт. 27, 33-54). Якщо ми розмірковуємо над однією з цих подій, то іншу маємо у своїй уяві. На горі Тавор Ісус зображений у величі та славі, а на Голгофі – у стражданнях і смерті. Тут Його одежа світиться, а там вона буде з Нього зірвана й віддана римським солдатам. Тут поруч із Христом стоять двоє великих старозавітніх постатей – Мойсей та Ілля, які символізують Закон і Пророків, а там Ісус висітиме на хресті між двома розбійниками, які показують моральний рівень народу. Тут на землі лежить тінь від легкої хмари, а там морок огортає землю. На Таворі Петро перебуває в захопленні від прекрасного видіння, а там він же ховається, тричі відрікшись від Христа. Тут сам Бог проголошує, що Ісус – Його улюблений Син, а там лише якийсь солдат визнає, що розп’ятий Ісус дійсно був Сином Божим. Те, що станеться на вершині Голгофи, пояснює те, що відбувалося на вершині Тавору, і навпаки.

Вчімося бачити славу у хресті, а тінь хреста – у сяйві слави. Це дасть нам вміння поєднувати радість і смуток, бо і одне, і друге мають місце в житті.

Ісус іде з нами в наш будень

Для Петра, Якова та Івана ця подія була великим і несподіваним пережиттям, незважаючи на те, що вони й так багато вже бачили. Адже вони добре знали Ісуса, подорожували з Ним, були свідками безлічі чуд і знаків. Бачили, як Він радіє, бачили, як Він опікується тими, хто потребує допомоги. Можливо, людська подоба Ісуса ще становила для них занадто велику заслону, щоб щоденно бачити в Його особі справжнього Бога.

Згадані учні після події Тавору стануть свідками драматичної події страстей в Оливному городі, розділятимуть із Ним смуток (Мт. 26, 37-38). Так є і в нашому житті: переживаємо Тавор радості й Оливний город випробувань. Учні не хотіли покидати гори. Петро каже: «Добре нам тут бути!». Вони були навіть готові зробити намети. Вони не хочуть вертатися до буденного життя. Але Ісус іде з ними в їхній будень! Так Він товаришує і нам.

Запалені світлом Тавору, прагнемо нести його в суспільство

Свого часу на Чернечу Гору у Добромилі прибув Роман, майбутній митрополит Андрей. Мама Софія привезла його сюди, щоб у серці запалити світло Тавору. Він згодом ділився тим світлом з дітьми, сиротами, всіма потребуючими людьми. Нехай він буде прикладом для нас.

Запалені світлом Тавору, прагнемо нести його в суспільство.

Сьогодні ми дякуємо Богові та землі за плоди. Земля дає нам свої плоди, дає нам засоби для існування лише тому, що Господь тримає її у своїх руках. І тому, освячуючи ці плоди, ми кажемо, що у нашому житті перше місце належить тільки Господу Богу!

Джерело