8 серпня 2026 року в Народному домі міста Коломиї відбувся вечір пам’яті «Поема великого життя», присвячений 100-річчю від дня народження владики Павла Василика — першого єпископа Коломийсько-Чернівецької єпархії Української Греко-Католицької Церкви. Захід став нагодою згадати життєвий шлях, священниче служіння та духовну спадщину владики Павла, який у часи підпілля УГКЦ залишався вірним Христові та своєму покликанню, а після виходу Церкви з підпілля доклав багато зусиль до її відродження та розбудови на Коломийщині. Вечір розпочав хор «Світло Тавору» Катедрального собору Преображення Христового міста Коломиї під керівництвом Світлани Гаргат із піснею- молитвою «Благослови, душе моя, Господа». У програмі також виступив інструментальний ансамбль “Дивертисмент” імені Олександра Козаренка Коломийської філармонії під керівництвом Романа та Анжели Микитюк, а також інші музичні колективи міста. Ведучими вечора були о. Роман Малярчук та Галина Малярчук. Упродовж заходу вони пригадували життєвий шлях владики Павла, його служіння Церкві та Україні, а також наголошували на значенні його постаті для наступних поколінь. Особливе місце у програмі зайняв перегляд документального фільму про владику Павла Василика — «Мала поема великого життя», автором якого є о. Валерій Сиротюк. Життя владики Павла було тісно пов’язане з історією підпільної УГКЦ. Після звільнення з ув’язнення він міг обрати спокійніше життя, однак залишився вірним своєму покликанню та продовжив священниче служіння в підпіллі. Хрестив, вінчав, служив Літургії та щодня ризикував свободою заради того, щоб Церква жила. Владика Павло Василик став першим єпископом відродженої Коломийсько-Чернівецької єпархії. Перед ним стояло непросте завдання — фактично з нуля розбудовувати єпархіальне життя: відновлювати парафії, будувати храми, формувати духовенство та створювати структури єпархії. До слова запросили Петра Голінея, єпископа-помічника Коломийської єпархії. «Ми заходимо в легенду — легенду, яка була правдою, але з ходом часу для когось може перетворюватися на казку, особливо для тих, хто не знав лихоліття радянського режиму та переслідування підпільної Церкви», — зазначив владика Петро. Єпископ наголосив, що приклад владики Павла та інших духовних провідників підпільної Церкви надихав багатьох людей залишатися вірними Христові. «Підпільна Церква жила пам’яттю про мучеників перших століть християнства. Церква будувалася на Камені, яким є Христос. На цьому Камені будували своє життя наші єпископи та священники в часи катакомб», — підкреслив владика Петро. За його словами, сьогодні важливо не просто говорити про владику Павла як про легендарну постать, а зберігати правду про його життя, молитву, служіння та жертовність. «Це не казка, а правда нашого життя», — наголосив єпископ. Друга частина вечора продовжила розповідь про владику Павла через спогади тих, хто його знав особисто. У документальних матеріалах та спогадах він поставав як добрий, простий, щирий і батьківський чоловік. Саме тому багато людей називали його своїм духовним батьком. О. Валерій Сиротюк поділився особистими спогадами про владику Павла та звернувся до нього як до духовного батька: «Владико Павле, нам Вас бракує. Нам є що Вам сказати. Ви бачите, як працює наша Церква. Ми, напевно, будемо згадувати Вас і через 200, і через 300 років. Сьогодні ціла УГКЦ гортає Ваші світлини, згадує Ваші слова, Вашу посмішку. Ми любимо Вас, ми пам’ятаємо Вас. Ви давали нам дороговказ». Під час вечора відбулася прем’єра музичного твору «Три сонця», автором якого є о. Валерій Сиротюк. Твір став своєрідною духовною присвятою владиці Павлу та розповіддю про шлях народу через випробування до надії. Також о. Валерій Сиротюк виконав реквієм «Україно моя, не згориш у вогні», присвячений пам’яті героїв України. Особливим музичним моментом став виступ народної артистки України Оксани Савчук — учасниці дуету «Писанка». Вона виконала пісню «Ой зелене жито», яку любив владика Павло, а також пісню «Україна і Бог» слова о. Валерія Сиротюка. У своїх словах автор наголосив на важливості пам’яті про духовних наставників та попередників, які своєю жертовністю закладали фундамент Церкви й українського народу. Продовжили програму колективи міста. Хор храму Святого Миколая Чудотворця міста Коломиї під керівництвом Марії Рєзнік виконав музичні твори «О Царице, Мати моя» та «Діво Пресвятая, у зоряній короні». Виступив також струнний ансамбль «Con Amore» імені Олександра Козаренка під керівництвом Марії Рєзнік. Третя частина «Поеми великого життя» була присвячена молитві. Хор собору Архистратига Михаїла міста Коломиї «Аксіос» під керівництвом Любові Далаврук виконав духовні твори, зокрема «Ми, херувими» та «Боже великий, єдиний, від ворогів бережи Україну». Завершальне слово виголосив Василій Івасюк, правлячий єпископ Коломийської єпархії. Владика наголосив, що відзначення 100-річчя від дня народження Павла Василика є не лише вшануванням пам’яті визначного єпископа, але й нагодою усвідомити, на якому фундаменті стоїть сучасна Церква. «Шануйте наставників — і ми своїх шануємо. Дивімося в історію та пам’ятаймо, хто був фундаментом нашої Церкви. Христос продовжив апостолів, і одним із таких наступників був Павло Василик, який також покликав багатьох священників», — зазначив владика Василій. Єпископ підкреслив, що владика Павло був одним із тих, хто закладав фундамент відродженої Церкви на Коломийщині. «Владика Павло — фундамент нашої Церкви. Ми маємо шанувати, вивчати цей фундамент і на ньому продовжувати будувати Церкву, державу та суспільство, щоб людяність залишалася основою нашого життя», — наголосив владика Василій. Владика також пригадав надзвичайну внутрішню силу Павла Василика: «Владика був неначе та пружина — дуже стиснута. Звідки в нього бралися сили? Божа благодать давала йому силу рухатися вперед. Берімо всі приклад із нього — духовенство і миряни. Кожен на своєму місці, силою того Духа йдімо вперед». На завершення владика Василій подякував усім учасникам вечора — єпископам, священникам, митцям, музикантам та організаторам — за те, що через слово, музику і молитву допомогли присутнім ще раз відкрити для себе постать владики Павла Василика. «Будьте такими, як владика Павло. Будьте його добрими учнями», — побажав владика Василій. Вечір пам’яті завершився спільним виконанням духовного гімну «Боже великий, єдиний». «Поема великого життя» стала не лише спогадом про минуле, а й нагадуванням сучасникам про силу віри, жертовності та вірності Христові. Життя владики Павла Василика залишається прикладом для тих, хто сьогодні продовжує розбудовувати Церкву та Україну. Пресслужба Коломийської єпархії УГКЦ

Джерело