Духовний центр імені Любомира Гузара «Джерело на Небесах» у Вороняках облаштували на місці, де багато років із-під старої верби б’є джерело. Саме воно дало назву всьому комплексу, до якого сьогодні входять капличка, хрест, купіль, сходи, місток та облаштовані місця для молитви і відпочинку. 9 серпня Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор освятив фігуру Івана Хрестителя, ікону Жінок-мироносиць та Біблію, висічену з каменю. Вірні з Вороняк, Залісся, навколишніх сіл молилися до Пресвятої Богородиці за Україну та наших захисників.

Місцеві жителі здавна приходили сюди по воду ― набирали її додому, пили, використовували для промивання ран. У 1995 році біля джерела відбулася перша спільна молитва. Відтоді це стало місцем щорічних зустрічей громади. З роками територію довкола джерела впорядкували, і тепер тут моляться, проводять богослужіння, приходять родинами та просто зупиняються біля води.

Сьогодні це місце важко впізнати таким, яким його пам’ятають старші мешканці. Тут облаштовано кам’яне джерело, капличку, сходи, місток, купіль, встановлено фігури та хрести, навколо висаджено квіти. Але для громади важливим залишається не лише те, як змінилася територія. Головне ― молитва, яка тут не припиняється вже понад тридцять років.

Настоятель храму Жінок-мироносиць у Вороняках отець Михайло Смолінський пригадує, що перша спільна молитва біля джерела відбулася 7 липня 1995 року. Відтоді люди щороку приходять сюди на молитву й освячення води.

Під час освячення оновленого комплексу отець Михайло наголосив, що історія цього місця почалася задовго до того, як тут з’явилися камінь, капличка, купіль та інші споруди.

― Сьогодні Господь зібрав нас на цьому місці, щоб ми разом помолилися і подякували нашим воїнам-захисникам, завдяки яким маємо можливість збиратися тут. Для мене особливо важливо, що ми стали свідками історичної миті ― того, як джерело стало великим і знаним місцем. Його історія почалася ще у 1995 році. 7 липня, на Івана, тут відбулася перша спільна молитва. Відтоді минуло багато років, а молитва не припинилася. Сьогодні люди щодня приходять сюди, щоб помолитися, попросити у Господа ласки і благодаті. Кожен приходить зі своїм проханням, зі своєю потребою. Багато хто каже, що тут особливо відчуває близькість до Бога. Тут затишно, спокійно, добре. І сьогодні нам справді добре тут бути, бо Господь знає це місце і зібрав нас разом саме тут.

Для отця Михайла це місце давно стало особливим. Люди приходять сюди помолитися, попросити про щось, подякувати Богові, набрати води. Хтось затримується біля джерела довше, хтось приходить із родиною. За ці роки сюди почали приїжджати не лише з Вороняк, а й з навколишніх сіл.

Поблагословивши та освятивши «Джерело на Небесах», Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звернувся до вірних:

― Дорогі отці, брати і сестри, я дуже дякую вам. Не сподівався, що сьогодні збереться так багато людей. Ви любите Богородицю, почитаєте її, любите такі місця. Хоча тут вона не являлася, люди дуже часто пов’язують джерела і воду з Пресвятою Богородицею, з її опікою та благословенням над народом. Сьогодні, коли ми молилися молебень і читали Євангеліє, ви почули слова про те, що Господь споглянув на покору своєї слуги Марії, яка йшла до своєї тітки Єлизавети. Марія була дуже молодою, коли до неї прийшов Архангел Гавриїл. Вона прийняла його слова і сказала: «Ось я, слуга Господня, нехай мені буде за твоїм словом». Марія знала, що коли Господь щось пропонує, це потрібно прийняти і виконувати.

Марія взяла на себе велику місію ― стати Матір’ю Божого Сина, Матір’ю Другої Божої Особи. Тому ми звертаємося до Божої Матері з великою довірою у різних наших потребах, особливо тепер, коли переживаємо тривожний час і не знаємо, які випробування можуть чекати на нас. Нам потрібно бути готовими відповідати Господу чистотою серця і чистотою сумління. Це найголовніше, що нам сьогодні потрібно.

Ми не знаємо, коли Господь нас покличе. Бачимо, що війна торкнулася всієї України: і на сході, і в центрі, і тут долітають дрони та ракети. Час до часу хтось гине. Та пам’ятаймо про наших воїнів, які загинули. Вони нікуди не поділися. Смерть не означає кінця. Душа безсмертна і житиме вічно. Господь покликав нас прожити наше земне життя, бути Йому слухняними, а коли помиляємося ― каятися, виправляти свої помилки і знову ставати на добрий шлях.

Ми знаємо історію розбійника, який чинив багато зла, але в останню мить звернувся до Христа: «Згадай мене, Господи, коли прийдеш у своє Царство». І почув у відповідь: «Сьогодні будеш зі мною в раю». Це свідчить про велике милосердя і любов Бога до кожного з нас. Тому й ми маємо відповідати на Божу любов своїм життям і любов’ю до Пресвятої Богородиці. Господь споглянув на покору своєї слуги. Покори нам усім дуже бракує. Гордині не бракує, а покори бракує. Тому просімо в Господа Бога дару покори. Це велика чеснота, у якій нам потрібно зростати.

Дякую особливо меценатам, родині Міськевичів, які постаралися про цю Хресну дорогу і про облаштування цього місця. Думаю, що сюди ще багато людей приходитиме, тут звучатиме молитва. Нехай це місце, яке називається «Джерело на Небесах», послужить усім нам, щоб через молитву, віру і Божу благодать ми наближалися до Небесного Царства.

Від першої молитви до духовного комплексу

У 1994 році, коли отець Михайло Смолінський став парохом Вороняк і вперше почув про джерело під старою вербою. Разом із молоддю та дітьми парафії прийшов сюди, побачив, як місцеві мешканці набирають воду, і вирішив започаткувати спільну молитву.

7 липня 1995 року біля джерела зібралися люди з Вороняк, Залісся, Ясенівців, інших навколишніх сіл та Золочева. Відправили молитву, освятили воду. У наступні роки традиція продовжилася. Спочатку біля джерела був лише потік і сама криниця. У 1999 році громада вирішила облаштувати місце. Зробили кам’яний колодязь, поставили невелику капличку, встановили хрест, посадили квіти.

Отець Михайло не приховує, що мріяв про більше.

― Хотілося зробити тут місце, де люди могли б не просто набрати води, а зупинитися, помолитися, побути серед природи. Проте на той час для великого будівництва не було коштів. Зміни почалися значно пізніше. Люди, які взялися за справу. У 2021 році за облаштування джерела взялася родина Володимира Міськевича. Разом із дружиною Володимирою та архітектором Андрієм Тирпичем вони розробили проєкт. Після цього розпочалася робота. На території працювала техніка, майстри розчищали землю, облаштовували доріжки, сходи, споруди. До роботи долучилися Василь Кутинський, Ярослав Кутинський, Роман Двірник та інші майстри.

Отець Михайло особливо відзначає родину Міськевичів, яка взялася за облаштування цього місця і долучалася до роботи на кожному етапі.

― Господь Бог знає місця, Він обирає, Він вибирає і тих людей, які послужать жертовно, не шкодуючи ні своїх матеріальних статків, ні коштів, ні свого здоров’я, ні часу. І обрав з-поміж нас усіх, які сьогодні тут присутні, цю родину Міськевичів, яка запалилася бажанням, яка запалилася великою жертовною працею. Бо навіть і сьогодні, коли ми вже сюди збиралися, вони ще приїжджали, вони ще доповнювали, вони ще хотіли, щоби чогось не пропустити, щоби зробити приємність. Дякуємо Вам, пані Володимиро, Володю, дякуємо Вам. Пан Володимир вміє організувати, зробити, послужитися, підібрати людей ― зі Залісся, із Вороняк, з інших місць, які буквально ще вчора трудилися, щоб ми бачили це місце тепер таким, яким воно стало.

За кілька місяців територія змінилася. Тут з’явилися добротні кам’яні конструкції, сходи, місток, купіль, фігури, місця для відпочинку. Землю навколо джерела розчистили, висадили квіти. Для громади це була спільна робота — кожен долучався тим, чим міг.

Вода і молитва

Про цілющі властивості води біля джерела в селі розповідали давно. Старші люди згадували, як приходили сюди з коромислами, набирали воду і несли додому. Отець Михайло також розповідає про людей, які приїжджали здалеку через проблеми зі здоров’ям. Дехто використовував воду для промивання ран, дехто пив її, а багато хто просто приходив помолитися.

Для священника ці розповіді насамперед пов’язані з вірою.

― Добре нам тут бути, тому що Господь Бог кличе нас до таких місць. Ми приходимо сюди не тільки за водою. Ми приходимо сюди зі своїми потребами, зі своїми молитвами, зі своїми переживаннями. І кожен знаходить тут те, за чим прийшов.

На території облаштовано також купіль. Під час освячення отець Михайло подякував Архиєрею за молитву та освячення фігури Івана Хрестителя, з-під якої витікає вода.

«Стежка героїв»

Джерело стало також частиною релігійно-патріотичного маршруту «Стежка героїв», довжиною майжк 11 кілометрів. Маршрут починається біля залізничного вокзалу у Вороняках і веде до урочища Макогін. Дорогою можна побачити Хресну дорогу, символічну могилу «Борцям за волю України», храм Жінок-мироносиць, площу Українських патріархів, криївки, місця поховань воїнів УПА, пам’ятні хрести, підвісний міст, озеро Хомиха, Темний ліс та урочище Макогін.

Під час прокладання маршруту вдалося віднайти місця, пов’язані з історією українського підпілля. Деякі криївки відновили, на місцях поховань встановили хрести, двох воїнів УПА перепоховали на сільському цвинтарі. В одній із криївок планують облаштувати музей, щоб розповідати про людей, які жили тут у роки війни та після неї.

Урочище Макогін

Остання частина маршруту веде до урочища Макогін. У 2015 році тут розчистили й упорядкували джерело. Згодом встановили капличку, тризуб, облаштували купіль зі статуєю Христа та ангелів. 15 червня 2025 року тут освятили пам’ятний знак на місці колишнього хутора Макогін. Тут жили українські родини, яких у 1947 році виселили до Сибіру та Караганди. А в неділю Всіх святих українського народу в урочищі традиційно проводять фестиваль стрілецької та повстанської пісні.

Для отця Михайла важливо, щоб ці місця не залишалися просто точками на карті.

― Ми хочемо, щоби люди знали свою історію. Щоби знали, де тут жили наші люди, де вони боролися, де загинули, де молилися. Щоби це не пропало. Бо віднайдення і збереження усіх цих пам’яток ми робимо не лише для нас, але й для наших нащадків. Щоб усі ми знали свою історію, цінували свій край, любили свою природу і дякували Богові. Велике значення має, що ми всі разом з вірою приходимо туди, щоб єднатися в молитві і разом могти протистояти цьому злу, цій навалі, яка знову руйнує і нищить все на нашій землі. Щоб ми цінували нашу історію, наше надбання, дорожили ним, захищали і зберігали.

Місце, яке об’єднало громаду

Сьогодні «Джерело на Небесах» ― це місце молитовної зустрічі зустрічаються вірних із Вороняк, Залісся, Ясенівців, Золочева та інших місцевостей. Сюди приходять помолитися, набрати води, пройти Хресну дорогу, відвідати пам’ятні місця. Тут і справді багато зроблено руками людей. Одні будували, інші садили квіти, хтось допомагав матеріалами, хтось приходив прибирати, хтось молився.

Підготувала Наталія Павлишин

Джерело