🥀Маріуполь пам’ятає! Олег Цибульник: «Не треба плакати, а треба жити…»

Старший солдат окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної Гвардії України.

☝️Олег Цибульник народився в селищі Олександрівка Донецької області. Закінчив Донецький гірничо-економічний технікум за спеціальністю «Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв». Працював начальником зміни державної служби на шахті «Трудівська» у Донецьку. Його загальний трудовий стаж на шахті – 19 років.

Коли у 2014 році почалася війна на сході України, дружина Олега з двома дітьми виїхали до Маріуполя. Чоловік залишався у Донецьку, під постійними обстрілами до останнього працював на шахті. Коли вже стало зовсім нестерпно, то приєднався до сім’ї. Спокійне, щасливе життя родини продовжилося у Маріуполі – на березі Азовського моря.

🫡Олег працював на хлібозаводі, часто доводилось возити хліб військовослужбовцям «Азову». Так склалося його знайомство із хлопцями, які згодом стали побратимами та друзями. У 2018 році Олег Цибульник став на захист Батьківщини, підписавши контракт з «Азовом». Служив начальником котельні у господарському взводі роти матеріально-технічного взводу. Коли вперше вдягнув військову форму, зізнався дружині у відчутті, що мав вступити на військову службу та виконувати військовий обов’язок ще одразу після армії. То була його стихія, служба розкрила весь потенціал Олега.

🪖З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік захищав Маріуполь. Зв’язку з рідними майже не було. Останній його дзвінок додому був 7 травня 2022 року. Олег тоді вже знаходився на території «Азовсталі». Казав про постійні обстріли: з суші, моря, повітря.

😢Страшні бомбардування та облога викликали у чоловіка передчуття близької загибелі, і ці думки передалися дружині в тій розмові. Жінка плакала, а він, як міг, заспокоював: «Наташа, не треба плакати, а треба жити, жити, жити… Я вас дуже кохаю!» Після цього зв’язку з Олегом вже не було…

💔Тільки у вересні 2022 року Наталя дізналася, що коханий чоловік, з яким щасливо прожили 18 років, загинув 11 травня внаслідок масованого авіаудару по «Азовсталі». Захиснику було 48 років…

В Олега Цибульника залишилися дружина і дві доньки. Він дуже любив свою сім’ю, завжди разом проводили вільний час, їздили відпочивати. З ним родина почувалася як за кам’яною стіною. З дитинства Олег займався боксом, захоплювався рибалкою, любив собак. Він цінував життя, був сміливим, мужнім, сильним, розумним та мав гарне почуття гумору.

🇺🇦Указом Президента України від 23 серпня 2024 року оборонець Маріуполя посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня.

🕯️Вічна пам'ять і слава Героям!

Більше про життя та подвиги наших Героїв – в онлайн Книзі Пам’яті Маріупольського краєзнавчого музею.