У Патріаршому домі у Львові відзначили 25-річчя діяльності Львівського осередку руху «Подружні зустрічі» Української Греко-Католицької Церкви на теренах Львівської архиєпархії.

З цієї нагоди спільнота зібралася на спільну молитву та подяку Богові за чверть століття служіння українським подружжям. Божественну Літургію очолив єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир.

Роздумуючи у проповіді над євангельською історією про двох сліпців, які просили Ісуса про зцілення, владика Володимир провів паралель із подружнім життям. За його словами, перебувати «край дороги» – це ще не опинитися у прірві, але водночас ще не бути на самій дорозі. Саме у таких кризових моментах подружжя потребує допомоги, підтримки та Божого милосердя.

«Дорогі і любі наші ювіляри, яким є Рух «Подружні зустрічі» — срібний ювіляр цього року.

Ми разом чули Євангельське слово про двох сліпців, які сиділи край дороги.

Сидіти край дороги може мати таке неоднозначне значення, бо це ще не на дорозі і ще не в прірві. Це ще є певна надія. І ці сліпці просили, щоби Бог змилувався, і Він це зробив.

Звичайно, що в цьому змилуванні був важливий елемент оздоровлення, зцілення очей. Але вони, навіть не бачачи на очі, кричали, промовляли. Тобто вони використовували ті органи, які були здатні: мову, слух, якусь, напевно, притягаючу силу, яка йшла від постаті Ісуса Христа.

Це десь було в околицях Єрихону – міста, яке було не всередині Єрусалиму, від того обіцяного місця присутності Бога.

Ми маємо гарний ювілей. “Подружні зустрічі” – 25 років. Це вже є потужне покоління, гарні спогади. Але спогадів замало. Можемо себе навіть, принаймні думкою, уявити, скільки цей рух врятував подруж, які, можливо, були на краю — десь так між дорогою і прірвою. Ще не у прірві, але ще не на дорозі.

Але потім, проходячи певні процеси духовного росту, реколекції, тих же зустрічей, Ісус каже: “Я тобі дарую Своє милосердя. Я тобі ці очі, які, можливо, були недосконалі при виборі пари, Я сцілюю. Вони тепер будуть бачити лише те, що є добре”.

Коли сліпці отримали дар бачення, вони пішли за Ісусом. Тобто вони вже розуміли, де є джерело їхньої сили.

У цей момент ми молимося, щоб Бог з’єднав. Не лише людська частка — тобто щоб Бог з’єднав так, як людина хотіла, вона складає свою подружню обіцянку і так далі. Але Бог благословляє.

І важливо, чи ми йдемо завжди до того вічноплинного джерела. Чи в Кані нашого подружнього життя є Пресвята Богородиця, яка також скерує на Ісуса і скаже: “Робіть те, що Він вам скаже”.

Тими міркуваннями я мав таке прагнення серця поділитися сьогодні з вами. Бо ювілей – це є також час вдячності одні за одних, за цю спільну дорогу, за наші подружжя, за зцілення ран, за дар очей бачення того, що є добре.

Пресвята Богородице, будь в Кані Галілейській наших сімей і родин. Амінь».

Довідка
«Подружні зустрічі» – рух, який діє в Українській Греко-Католицькій Церкві та служить подружжям, допомагаючи їм поглиблювати взаєморозуміння, любов і християнське покликання сім’ї.

Львівський осередок руху діє вже 25 років. Важливим напрямом його служіння є проведення реколекцій для подружніх пар, під час яких чоловік і дружина мають нагоду по-новому поглянути на свої стосунки, навчитися краще слухати одне одного, відновити подружню близькість та поглибити духовне життя.

Духівником львівського осередку є о. Іван Чичерський, лідери — Ростислав і Наталія Мединські. За чверть століття діяльності спільнота стала простором підтримки для багатьох українських сімей, допомагаючи їм проходити кризи, зцілювати рани та будувати подружнє життя на основі християнської віри.

Джерело