Проповідь Преосвященного владики Тараса, Єпископа Стрийського, в день свята Різдва Пресвятої Богородиці 8 вересня 2026 року, виголошена в храмі Різдва Пресвятої Богородиці с. Романівка Комарнівського деканату.

Слава Ісусу Христу! Всечесні отці, дорогі у Христі брати і сестри!

У змісті празника Різдва Пресвятої Богородиці ми об’являємо шлях, яким Бог у створінні йде разом з нами через історію. Бог створив матеріальний Всесвіт та дав йому внутрішні закони завдяки яким той розвивається щоб досягнути повноти. Він наділив його автономією, але не незалежністю.

Та коли на шостий день Господь створив людину, то дав їй дещо іншу автономію, яка не є незалежністю, але свободою. Він вчинив людину відповідальною за створіння та наказав вирушити в подорож історією до тієї повноти часу, яку мав на серці: часу приходу його Сина. Бо Бог призначив усім людям бути подібними до його Сина, а його Син прийняв природу людини, щоб був схожим на нас. Таким є єдиний, визначений Творцем. шлях людства та кожної людини.

Тому і після гріхопадіння історія триває. Хоч люди зловжили своєю свободою і були вигнані Богом з Раю. але він дав їм обітницю, тож вони покинули Рай з надією. Як грішники. але з надією. Люди не залишилися самотніми на своїй дорозі, бо Бог є Володар історії, і подорожує зі своїми дітьми до повноти часу, коли його Син стане людиною. Бог йшов з праведниками і грішниками. Він завжди подорожує з усіма, щоб усі досягли остаточної зустрічі з ним у вічності.

Тому Бог великої історії присутній і в маленьких історіях окремих людей, торуючи між глибами людської невірності та злоби, шлях здійснення свого задуму. Бог є також Господом терпеливості, яку він мав з усіма тими поколіннями людей, які жили свою історію благодаті та гріха. Бог є терпеливим. Він ходить з кожною людиною бо хоче, щоб всі відповідали образу його Сина. І з того моменту, як людина отримала від нього свободу, котра не означає незалежність, Господь продовжує цю подорож і не припинить її ніколи.

У призначену Божим провидінням мить великої історії людства розпочався час історії Діви Марії. Вона від віків існувала як задум Божественної Премудрості, щоб стати Непорочною землею на яку між людство вступить Бог-Спаситель.

У Різдві Богородиці ми торкаємося своєрідної прелюдії до повноти часу. Сьогодні ми вітаємо дитятко Діву Марію, ту, яка призначена бути Матір’ю Божою, але разом з цим можемо бачити довгі століття історії перед нею. Різдво Богородиці є плодом Божої терпеливості до людства та його вірності своєму слову.

Народження Пречистої Діви було передбачено на самому початку, коли Господь пообіцяв впалому людству іншу жінку, яка розтрощить голову змієві. Тому, коли наблизилася повнота часу, з’явилася Марія, як ранкова зоря в бурхливому морі світу, чиста, свята, повна благодаті. Вся Пресвята Трійця спричинилася до приготування Богородиці.

Марія народилася як Непорочна Діва. Бог Отець охоронив Марію від вади первородного гріха, та прикрасив її благодаттю, якою вона перевершила благодать усіх ангелів та святих у небі. Творець обрав її матір’ю Свого Єдинородного Сина та призначив бути знаменням обнови світу і посередницею миру між людьми та Богом. Син, який обрав Діву Марію за свою матір, визнав її гідною стати Храмом в якому вмістилася повнота Божества.

Святий Дух оберігав її недоторканою, тому що вона стала його нареченою, і спочила в обіймах його Божественної Любові. Марія відповідала всім планам Божественного Провидіння, і від першої хвилини смиренно приймала даровані їй ласки. Вона знала, що була створена такою величною не для себе, але задля спасіння грішного людства.

Божа Премудрість, яка сплітає час і вічність, переходить від малих до великих подій в історії, і кожне життя, яке приходить у світ, є гімном безмежній Божественної любові. Святкувати Різдво Пресвятої Богородиці насправді означає звернути свій погляд на ті дійсності, які позначили від самого початку і наше життя, та поступово розкривають в ньому здійснення неповторного Божого плану.

Народження Діви Марії є «прелюдією» до народження Ісуса і тому є фундаментальним кроком в історії спасіння, яке досягає кульмінації у Втіленні Спасителя. Тому, в нашій життєвій прощі цей празник щораз подібний до світанку, який сповіщає про прихід сонячного світла.

Він нагадує нам, що наше життя є Божим проєктом, з початком, який був даний нам як дар, а дальше є подорожжю часом історії, котра має закінчитися обіймами вічної Божої любові. Любові Бога, якого ми повинні щодня «здобувати» своїм «так», за прикладом Марії.

Благаймо через заступництво Пречистої Діви Марії, щоб Господь дарував нам єдність у нашій спільній подорожі, та мир у наших серцях. Але передовсім запитаймо себе: як ми подорожуємо своєю історією? Чи дозволяємо Богові ходити з нами, допомагати, прощати і привести нас до своєї небесної слави? Чи може хочемо, або і намагаємося, йти по дорозі життя самі…

Чи дякуємо Богові за його терпеливість з нами, та смиренно просимо його про мир, той мир серця, який тільки він може дати, і який він дасть нам, лише якщо ми дозволимо йому йти з нами. Напевно і тому то сказав архангел Гавриїл при Благовіщенні до Пречистої Діви: «Не бійся…. Господь з тобою», щоб ці слова стали і для нас запевненням Божественної близькості у нашій прощі до неба. Амінь. Слава Ісусу Христу!

Джерело