🏛🇺🇦«Одіссея. Меотида»: театр Франка та «Азов» представили виставу про оборонців Маріуполя
- Автор допису: Маріупільська міська рада
🏛🇺🇦«Одіссея. Меотида»: театр Франка та «Азов» представили виставу про оборонців Маріуполя
☝️У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася прем’єра вистави «Одіссея. Меотида», створеної у співпраці Театру Франка та 1-го корпусу НГУ «Азов». Режисером постановки став Іван Уривський, драматургом — військовослужбовець «Азову» Олексій Доричевський.
🪖В основі вистави — історія військового, який осмислює власний досвід війни. Автор свідомо використав уривчасту структуру та нелінійну хронологію, щоб передати внутрішній стан людини після пережитого та уникнути героїзації подій, пише «Суспільне.Культура».
«Те, що пройшли азовці в Маріуполі, — це героїчні події, але якщо говорити про них мовою мистецтва, вони здаватимуться пафосними. Мені було важливо поговорити з ними не як із героями, а як із людьми. Їх постійно питають про події і дуже мало питають про те, що відбувалося з ними всередині», — розповів Олексій Доричевський.
⚓️❤️🩹У постановці порушуються події, пов’язані з Маріуполем та російською агресією проти України. Зокрема, сцена в Аїді містить алюзію на теракт в Оленівці, а образ Цирцеї пов’язаний із відкриттям росіянами відбудованого драматичного театру в Маріуполі.
Окреме місце у виставі займає тема очікування родин захисників Маріуполя. Працюючи над образом Пенелопи, драматург спілкувався з дружинами українських військовослужбовців, зокрема тими, хто понад чотири роки чекає на повернення своїх чоловіків із російського полону.
💙💛За словами Олексія Доричевського, одним із ключових посилів вистави є тема повернення — до себе, до власної ідентичності та додому:
«Одіссей може побороти зло лише тоді, коли визнає його частину в собі, саме тому в фіналі й каже Посейдону: "Ти — це я, який боїться«. Так само й у Пенелопи: мати сумніви — це нормально, але врешті вона їх поборола. Тому один зі шляхів повернення— це повернення до власної цілісності. Інакше ми можемо програти, втративши власне Я. Тож наш стейтмент — і про повернення до себе як до особистості, і про повернення собі української ідентичності, і, звісно, про повернення «Азова» в Маріуполь».
☝️У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася прем’єра вистави «Одіссея. Меотида», створеної у співпраці Театру Франка та 1-го корпусу НГУ «Азов». Режисером постановки став Іван Уривський, драматургом — військовослужбовець «Азову» Олексій Доричевський.
🪖В основі вистави — історія військового, який осмислює власний досвід війни. Автор свідомо використав уривчасту структуру та нелінійну хронологію, щоб передати внутрішній стан людини після пережитого та уникнути героїзації подій, пише «Суспільне.Культура».
«Те, що пройшли азовці в Маріуполі, — це героїчні події, але якщо говорити про них мовою мистецтва, вони здаватимуться пафосними. Мені було важливо поговорити з ними не як із героями, а як із людьми. Їх постійно питають про події і дуже мало питають про те, що відбувалося з ними всередині», — розповів Олексій Доричевський.
⚓️❤️🩹У постановці порушуються події, пов’язані з Маріуполем та російською агресією проти України. Зокрема, сцена в Аїді містить алюзію на теракт в Оленівці, а образ Цирцеї пов’язаний із відкриттям росіянами відбудованого драматичного театру в Маріуполі.
Окреме місце у виставі займає тема очікування родин захисників Маріуполя. Працюючи над образом Пенелопи, драматург спілкувався з дружинами українських військовослужбовців, зокрема тими, хто понад чотири роки чекає на повернення своїх чоловіків із російського полону.
💙💛За словами Олексія Доричевського, одним із ключових посилів вистави є тема повернення — до себе, до власної ідентичності та додому:
«Одіссей може побороти зло лише тоді, коли визнає його частину в собі, саме тому в фіналі й каже Посейдону: "Ти — це я, який боїться«. Так само й у Пенелопи: мати сумніви — це нормально, але врешті вона їх поборола. Тому один зі шляхів повернення— це повернення до власної цілісності. Інакше ми можемо програти, втративши власне Я. Тож наш стейтмент — і про повернення до себе як до особистості, і про повернення собі української ідентичності, і, звісно, про повернення «Азова» в Маріуполь».