20 вересня українська парафія Святого Миколая у Сент-Клері (штат Пенсильванія, США) відзначила 120-річчя заснування, зібравши духовенство, парафіян, родини та друзів, щоб подякувати Богові за понад століття віри та життя спільноти.

Про це повідомляє пресслужба Філадельфійської архиєпархії УГКЦ.

Архиєрейську Божественну Літургію очолив архиєпископ Борис Ґудзяк. Ювілейне святкування відбулося в літургійний період, пов’язаний зі святом Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. У своїй проповіді владика Борис поєднав тему Хреста з історією парафії та вірою поколінь, які її будували й підтримували.

Згадуючи початки парафії Святого Миколая, владика Борис говорив про іммігрантів, які прибули з Австро-Угорської імперії, щоб працювати на вугільних шахтах Пенсильванії. Багато з них приїхали, маючи дуже мало, стикалися з мовними бар’єрами, упередженнями й були змушені працювати у важких умовах.

Архиєпископ закликав присутніх уявити життя перших шахтарів. Вони спускалися в шахти, коли надворі було ще темно, і часто поверталися вже після настання темряви. Попри важку працю та скромні статки, вони об’єдналися і жертвували тим, що мали, щоб збудувати свою церкву, «Вони дуже важко працювали й складали докупи свої копійки, щоб збудувати цю церкву».

За словами владики, для цих родин церква була значно більшою, ніж просто будівля. Архиєпископ запропонував замислитися над тим, що означало для людини, яка проводила робочі дні в темряві вугільної шахти, прийти в неділю до храму й зустрітися з красою Божественної Літургії — молитвою, співом і кадилом.

У храмі відмінності у професії та суспільному становищі поступалися місцем спільній ідентичності перед Богом. Владика Борис пригадав, як чоловіки приходили до церкви в капелюхах і краватках, знімали капелюхи та ставали навколішки в молитві. Шахтар, адвокат і лікар разом стояли перед Богом,

«У Божому Царстві немає іншої суспільної ієрархії, окрім ієрархії святості», — наголосив проповідник.

Відтак він закликав вірних усвідомити спадщину, яку їм передали попередні покоління: переконання, що життя має сенс, що Бог супроводжує Свій народ у його дорозі і що смерть — це не кінець.

Владика зазначив, що на початку ХХ століття, коли українські іммігранти почали прибувати до Сполучених Штатів, Українська Греко-Католицька Церква була переслідувана й мала лише невелику кількість єпархій та єпископів, тоді як сьогодні вона представлена в багатьох країнах світу.

Він також пригадав, що сьогодні Церква знову зазнає переслідувань на українських територіях, окупованих росією. У цьому історичному контексті 120-річчя парафії Святого Миколая стало не лише нагодою згадати минуле, а й закликом продовжувати передавати її духовну спадщину наступним поколінням.

Завершуючи проповідь, владика Борис закликав вірних залишатися впевненими у перемозі Христа над злом, гріхом і смертю та жити надією на Воскресіння.

Сьогодні парафією Святого Миколая опікується о. Марк Фесняк, парох і декан Південного Антрацитового деканату, разом з о. Богданом Василівим, сотрудником парафії.

Після Божественної Літургії архиєрейським чином парафіяни та гості продовжили ювілейне святкування за спільним обідом у залі Святого Миколая в Майнерсвіллі, розділяючи радість спілкування та вдячність за цю визначну подію.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело