У неділю, 11 жовтня, у селі Середній Бабин, Боднарівського протопресвітеріату, відбулися урочистості з нагоди 10-річчя освячення храму Покрови Пресвятої Богородиці. Святкову Божественну Літургію очолив Владика  Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.

Розпочалися урочистості із зустрічі Архієрея на подвір’ї храму. Відтак парафіяльна молодь спільно із адміністратором парафії о. Василем Бойком запросили Єпископа очолити богослужіння.

У часі моління Владиці Миколі співслужили о. Василь, протопресвітер Боднарівського протопресвітеріату Ігор Гаврилів, протопресвітер Войнилівського протопресвітеріату Мирослав Машталір та запрошені священнослужителі Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.

На урочистості чисельно зібралися вірні парафії та гості, а також представники влади, зокрема заступниця міського голови Калуша п. Надія Гуш та староста Студінського старостинського округу п. Марія Стасюк.

У часі проповіді Владика Микола роздумував над словами Євангелія від Івана (17, 1–13), у якому Ісус Христос молиться до Небесного Отця за своїх учнів, просячи для них єдності, Божої любові та повноти радості.

Владика наголосив, що храм є особливим місцем зустрічі людини з Богом, де вірні збираються на молитву, слухають Боже Слово, беруть участь у Божественній Літургії та приймають Святі Таїнства. Проповідник підкреслив, що десята річниця освячення святині — це не лише нагода згадати пройдений шлях і подякувати за Божі благодаті, а й можливість замислитися над власним духовним життям та тим, наскільки парафія є спільнотою живої віри, любові й взаємної підтримки.

«Найкращою окрасою храму є не лише його ікони, розписи чи оздоблення, а передусім святість людей, які тут моляться», — підкреслив Єпископ.

Окрему увагу Владика Микола звернув на заступництво Пресвятої Богородиці, під покровом Якої перебуває храм. Він зазначив, що Марія, яка пережила страждання біля хреста Свого Сина та стала свідком звістки про Воскресіння, є прикладом віри й надії навіть у найважчих обставинах.

«Покров Божої Матері нагадує нам, що ми ніколи не залишені самі. Марія, Яка стояла біля хреста Свого Сина, розуміє людський біль. Вона, яка почула благовість про Воскресіння, допомагає нам не втрачати надії навіть у найтемніші часи. Сьогодні, коли наша Україна переживає важкі випробування війною, як же важливо нам перебувати під Її материнським покровом! Молімося до Богородиці за наших Захисників і Захисниць, за поранених, полонених і зниклих безвісти, за родини, які втратили своїх рідних, за всіх, хто вимушено залишив власний дім», — зазначив проповідник.

Владика підкреслив, що цього дня наша Церква також вшановувала святих отців VII Вселенського собору, які захистили істину про шанування святих ікон.

«Вони нагадали, що Син Божий справді став людиною, увійшов у нашу історію, прийняв людське тіло і став видимим для людських очей. Тому ми можемо зображати Христа, бо через його воплочення невидимий Бог об’явив себе у видимому людському образі. Ми шануємо святі ікони не як звичайні зображення і не як матеріальні предмети, а через них підносимо свій розум і серце до Бога та тих святих, яких вони представляють», — підкреслив Єпископ.

З нагоди десятиріччя освячення храму Єпископ подякував усім, хто долучився до його спорудження й облаштування, підтримував святиню матеріально, працював власними руками та продовжує служити парафіяльній спільноті. Особливі слова вдячності пролунали на адресу священників, парафіяльних служителів, катехитів, співців, молоді, батьків і дітей, а також тих, чий внесок був непомітним для інших, але виявлявся у щоденній молитві.

Владика побажав, щоб храм і надалі залишався живим осередком віри для наступних поколінь: місцем, де діти пізнають Бога, молодь відкриває своє покликання, родини зміцнюються в любові, а люди похилого віку відчувають пошану та турботу.

«Нехай Господь винагородить усіх за добро, яке вони зробили для Його Церкви! Водночас ця річниця є нагодою не тільки подякувати, а й подивитися в майбутнє. Господь і надалі потребує наших сердець, наших рук і нашої готовності служити. Храм повинен залишатися живим осередком віри для наступних поколінь, місцем, де діти пізнають Бога, молодь знаходить своє покликання, родини зміцнюються у любові, а люди похилого віку відчувають пошану й турботу. І нехай слова Христа з сьогоднішнього Євангелія стануть нашою спільною молитвою: “Щоб були одно, як ми!” (Ів. 17, 11)», — зазначив проповідник насамкінець.

Опісля святкової молитви особливі слова вдячності лунали для тих, хто доклав найбільше зусиль до спорудження храму. Згадали світлої пам’яті о. Івана Когута та о. Романа Балагуру, який започаткував будівництво святині. Відзначили також мецената й жертводавця Ігоря Зварича, керівника рибного господарства.

Як зазначила староста Студінського старостинського округу п. Марія Стасюк, вагомий внесок у цю добру справу зробив покійний Іван Яцурак — громадський діяч, який зумів організувати будівельні та монтажні роботи й об’єднати людей задля спільної мети. Гідно продовжує цю справу нинішній адміністратор храму о. Василь Бойко, разом із яким парафіяни й надалі працюють задля розвитку своєї святині та громади.

До привітань також долучилася заступниця місього голови Калуша п. Надія Гуш. Вона привітала Владику, пароха, духовенство та парафіян із храмовим празником і десятиріччям освячення церкви, побажала Божого благословення, духовної сили, єдності й добробуту.

Як розповідають на сторінці міського голови Калуша Андрія Найди, для місцевої парафії та всієї громади ця дата має особливе значення. Невелике село, у якому проживає до 500 мешканців, спромоглося у відносно короткий час звести величний храм, що став не лише архітектурною окрасою населеного пункту, а й осередком духовності, віри та єднання людей.

Водночас у Середньому Бабині дбайливо зберігають і давню церкву, якій майже 200 років. Хоча богослужіння у ній відбуваються нечасто — приблизно раз на місяць, — вона залишається важливою частиною духовної та історичної спадщини села.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ
за матеріалами фейсбук-сторінки міського голови Калуша Андрія Найди

Джерело