18 жовтня 2026 року, у 20-ту неділю по Зісланні Святого Духа, в Архикатедральному соборі святого Юрія у Львові владика Володимир виголосив проповідь на євангельський уривок про воскресіння сина вдови з Наїну (Лк 7, 11-17).

У проповіді єпископ роздумує про людський страх перед смертю, біль втрати близьких і надію, яку дає Воскресіння Христове. На прикладі євангельської розповіді про зустріч Ісуса з похоронною процесією владика звертає увагу на Його співчуття до матері, яка втратила єдиного сина. Він також наголошує, що Христос не усуває смерть із людського життя, але перемагає її та відкриває людині шлях до вічності.

Окремо владика говорить про християнське ставлення до померлих, важливість молитви за них і необхідність пам’ятати, що смерть не має останнього слова.

Наприкінці спільної молитви владика привітав Молодіжний хор собору з 17-літтям діяльності.

Страх перед смертю і сенс життя

Щиро кажучи, зранку трохи страшно відкривати соцмережі чи сайти. Бо часто натрапляємо на драматичні новини, також на фотографії з чорними стрічками, зокрема після нічних обстрілів. Чимало жертв приносить війна, не лише на лінії фронту. Є також смертельні наслідки різних хвороб, ДТП… Чи Христос більше не приходить до таких людей?

Нас ще більше пригнічує, якщо довідуємося про смерть якоїсь рідної чи близької нам людини. Можливо, тоді глибше роздумуємо над сенсом життя, пригадуємо останню зустріч чи розмову з цією особою. Було б добре, крім почуттів жалю чи страху, робити для себе висновки, в якому напрямку я рухаюся, як живу. Бо зустріч зі смертю однозначно усвідомлює нам дочасність і короткотривалість на цій землі. Тут не лише питання кінця світу, адже рано чи пізно перестане битися мій біологічний годинник.

Євангелист Лука сьогодні також розповідає про епізод у контексті смерті. Це не для страху, щоб ми Бога боялися. Бог не хоче, щоб ми Його боялися, а вірили в Нього, перебували в Його присутності та любові.

Зустріч смерті з життям

Ісус приходить у місто Наїн, що етимологічно або в перекладі з єврейської мови означає «приємний», «милий» або «пасовище». У цьому місті Ісус повертає до життя мертвого юнака. Хтось міг би сказати: ну так трапилося, така випадковість…

Христос проходить непростий шлях із Капернаума, можливо, під пекучим сонцем, щоб звершити це чудо.

Подивімося на ширший зміст цієї євангельської розповіді. У місті Наїн іде похоронна процесія, похорони там відбувалися по обіді чи ближче до вечора. А з іншого боку прямує назустріч інша процесія, тобто учні та багато народу. Це процесія, яку очолює Ісус, приятель життя та переможець смерті. Іншими словами, смерть зустрічається з життям.

У цій розповіді в центрі події стоїть не мертвий юнак, а його знедолена мати. Ця жінка втратила чоловіка, а в цей час вдови мали дуже непросте становище. А тепер ще й втрата сина. Вдова втратила не лише свою дитину, одинака, але також своє майбутнє, годувальника. Вона така ж безсила, як і мертвий юнак.

Ісус звертає увагу на цю жінку, яка в смутку, віддає перевагу не померлим, а живим. Він каже до матері: «Не плач!» Ісус не лише повертає юнака до життя, а віддає його матері. Він потішає людину, яка цього потребує, Його не зупиняє навіть смерть. Що більше, смерть Йому послушна, віддає свою жертву назад.

Не відомо, скільки цей хлопчина ще прожив, але все одно згодом покинув цей світ. Але ми переживаємо з вдовою момент радості.

Воскресіння Христове і наша вічність

Хоча можемо подумати: але що нам із цього сьогодні? Ісус зараз не повертає вже більше мертвих до життя. Що з цього батькам, які хоронять своїх дітей?

Коли Лука писав Євангеліє, то люди також покидали цей світ, як і сьогодні. Тут є глибше значення цієї розповіді, це є передсмак Воскресіння Ісуса, у яке ми повинні вірити, бо воно є для нас, для нашої щасливої вічності.

Ісус не воскрес просто так, бо вже не хотів більше бути в гробі. Він це зробив для Тебе, для мене…, щоб ми жили, мали щасливу вічність. Перед тим Він витерпів великі страждання.

Так, як Ісус доторкнувся до мара юнака і цей ожив, так торкається і гробу, звідки вийшло життя. Він не забирає смерть зі світу, але йде за межі смерті. Ісус дотикає тих місць мого життя, де є відчуття гробу…

Який був би сенс мого життя, якою була б смерть без Воскресіння Христового? Він і сьогодні дарує зцілення багатьом людям, які з вірою моляться до Нього. Бо, як пише св. ап. Павло в Посланні до євреїв, Ісус Христос учора й сьогодні той самий навіки (Євр 13, 8).

Христос переміг наших найбільших ворогів: диявола, смерть і гріх. Але залишив вибір людині.

Чудо, яке Ісус здійснив у Наїні, готує ґрунт для твердження, що Ісус є очікуваним Спасителем, який дарує людині вічне життя.

Як жити з вірою у Воскресіння

Наприкінці євангелист Лука підкреслює, що чутка про Ісуса розійшлася по всій околиці. Вона прийшла і в нашу місцевість, зокрема до Львова, бо ми є слухачами Слова.

Рано чи пізно перехід до вічності чекає кожну людину. Буде парастас, похорон, поминальні дні. Що нам тоді буде потрібно? Це саме хочемо нести тим, хто вже відійшов. Найперше молитву, свічку пам’яті, а не забобони. Якщо несемо квіти, то живі, а не пластик, щоб не забруднювати екологію, а тим самим не труїти себе.

Святкуємо недільний день, особливий спогад про Воскресіння Христове. Ще раз усвідомлюємо, що Ісус Христос був розп’ятий на хресті. Але і ще раз усвідомлюємо, що Він воскрес. Так, у Бога смерть не має останнього слова, у Ньому є життя.

Якщо хочемо жити, то важливо зустрічати Бога, бути з Ним, бо Він є джерелом життя.

Джерело