У четвер, 29 жовтня, у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача, що у с. Старуня, відбулися традиційні молитовні чування, які цього разу вперше очолив Владика Степан Сус, Єпископ Курії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства, голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ.

Моління традиційно розпочалися у парафіяльному храмі святих апостолів Петра і Павла з молитви Вечірні, яку очолив о. Іван Жук, у співслужінні з присутнім духовенством. У цей час численні паломники мали нагоду приступити до Святого Таїнства Покаяння. Понад тридцять священників Івано-Франківської Митрополії сповідали вірних, допомагаючи їм належно приготуватися до подальшої молитви та участі у Божественній Літургії.

Після завершення Вечірні духовенство та прочани вирушили на Хресну дорогу, яка пролягала схилами Старунської гори. Стація за стацією, розважаючи над стражданнями та хресною жертвою Господа нашого Ісуса Христа, паломники застановлялися над прагненням людської душі до Бога.

Цього разу авторські розважання над Хресною дорогою під назвою «Господи, прагну» провадив о. Володимир Лукашевський, священник Відпустового центру. В основу роздумів було покладено тему прагнення людини Бога, пошуку Його присутності у власному житті та бажання щораз глибше пізнавати Його любов.

Після завершення Хресної дороги паломники прибули до першої в Україні підземної базиліки блаженного священномученика Симеона Лукача, де молитовну програму продовжив Владика Степан Сус.

Звертаючись до численних прочан зі своєю духовною наукою, Архієрей передусім застановився над особливим значенням спільної молитви. За його словами, кожна людина приходить до храму зі своїми переживаннями, проханнями та життєвими обставинами, про які нерідко знають лише вона сама і Господь.

«Тільки Бог знає у своєму провидінні, як зібрати нас, таких різних, в одному місці в один час», – наголосив Владика, розповідаючи, що впродовж останнього місяця подолав понад 20 тисяч кілометрів і сьогодні разом із паломниками має нагоду молитися у Старуні.

Продовжуючи науку, Єпископ звернув увагу на те, що справжня молитва народжується у людському серці, а для тих, хто щиро прагне зустрічі з Богом, жодні обставини не можуть стати нездоланною перешкодою. Саме тому, попри холод, дощ та випробування війни, тисячі людей цього вечора зібралися у Старуні, щоб молитися не лише у власних наміреннях, але й за тих, хто сьогодні позбавлений такої можливості.

Особливо зворушливою стала розповідь Владики Степана про свого приятеля, який нещодавно повернувся з російського полону. За словами Архієрея, чоловік тривалий час не вірив у Бога, однак саме в російській в’язниці, серед принижень, страждань та постійних спроб зламати його дух, віднайшов віру. Після звільнення він зателефонував Владиці та розповів, як разом з іншими українськими полоненими вони написали у своїй камері текст молитви «Отче наш» і щодня, вранці та ввечері, спільно молилися. Одного разу до нього підійшов російський наглядач, який зізнався, що подивляє незламність українських в’язнів, адже, попри всі знущання та намагання позбавити їх надії, він щодня чув, як чоловіки разом промовляли Господню молитву. Більше того, цей наглядач розповів полоненим про свою дружину, яка хворіла на онкологічне захворювання, та попросив їх молитися за неї. І українські військовополонені відгукнулися на це прохання, почавши молитися також за дружину свого наглядача.

«Бог нас чує там, де інші кажуть, що Його немає», – підкреслив Владика Степан, наголошуючи, що Господь здатний змінювати людські серця навіть у найважчих обставинах, адже там, де людина зустрічається з особливо жорстокими проявами зла, вона водночас може відкрити для себе силу добра, віри та Божого милосердя.

На завершення своєї науки Єпископ заохотив паломників бути наполегливими у молитві, особливо пам’ятаючи про тих, хто сьогодні переживає важкі випробування війни: про українських військовополонених, поранених, людей, які втратили рідних і власні домівки, вимушених переселенців та всіх, хто шукає відповіді на непрості життєві запитання.

За словами Владики, наша спільна молитва повинна огортати передусім тих, хто через різні обставини сьогодні не може молитися разом із нами, хто потребує підтримки, тепла та Божої присутності.

«Будьмо наполегливі у своїх молитвах», – такими словами Архієрей завершив свою духовну науку, заохочуючи прочан не втрачати довіри до Господа, багатого на милосердя до кожної людини.

Після завершення науки Владика Степан прочитав молитви на оздоровлення, під час яких вірні просили Господа про дар зцілення від духовних і тілесних недуг, а також поблагословив присутніх мощами блаженного священномученика Симеона Лукача. Відтак відбувся молебень до блаженного священномученика Симеона, який очолив о. Юрій Сидір. Під час моління паломники вкотре довіряли заступництву свого небесного покровителя особисті прохання, потреби своїх родин та молитви за український народ, який продовжує переживати важкі випробування війни.

Кульмінацією молитовних чувань стала Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив Владика Степан у співслужінні священнослужителів Відпустового центру та численного духовенства.

Роздумуючи над Божим Словом під час проповіді, Владика звернув увагу на три важливі істини, які Господь відкриває людині щоразу, коли вона слухає Святе Євангеліє. Передусім Архієрей наголосив, що у численних зустрічах Христа з людьми, про які читаємо на сторінках Євангелія, відкривається правда про Боже милосердя, адже Господь ніколи не залишається байдужим до людських переживань, труднощів чи страждань.

«Боже милосердя завжди рухається назустріч людині», – підкреслив проповідник, пояснюючи, що не лише ми шукаємо Бога, але й Він Сам виходить нам назустріч посеред наших щоденних клопотів і турбот.

Друга думка проповіді стосувалася особистого навернення та того місця, яке Господь займає у житті кожного християнина. За словами Владики, Христос ставить перед нами важливе запитання: що сьогодні перебуває в центрі нашого життя? Чим наповнюємо своє серце і що ставимо на місце, яке звільняємо від гріха під час Святого Таїнства Покаяння?

Відтак він заохотив паломників застановитися над тим, наскільки почуте Боже слово впливає на їхнє щоденне життя. Звертаючись до прикладу блаженного священномученика Симеона Лукача, Владика нагадав, що справжня віра повинна знаходити своє втілення у конкретних вчинках людини.

Визначальним є те, наскільки людина живе тим, про що молиться, і чи дозволяє Божому слову змінювати її життя: «Якщо наші паломництва не змінюють нас, варто запитати, чому я тут».

Окремо Владика Степан звернув увагу на те, що християнська віра не може бути чимось винятково особистим чи доступним лише для окремого кола людей. Пригадуючи євангельську розповідь про апостолів, які не відразу зрозуміли цю істину, Архієрей наголосив: «Церква ніколи не може бути приватною справою». Адже кожен християнин покликаний своїм життям допомагати іншим людям відкривати для себе Господа.

На завершення проповіді Владика заохотив присутніх не обмежувати свою молитву лише проханнями, але також пам’ятати про вдячність Богові за все те, що Він учинив у нашому житті, навіть тоді, коли ми про це не просили або не усвідомлювали Його присутності.

На завершення молитовних чувань зі словами вдячності до Владики Степана звернулися о. Юрій Сидір та о. Володимир Лукашевський. Душпастирі подякували Архієрею за його перший візит до Старуні, готовність знайти час серед численних обов’язків, щоб очолити спільну молитву, поділитися духовними науками та поблагословити численних паломників.

На молитовну згадку про перебування у Старуні Владиці Степану подарували особливу панагію із зображенням Пресвятої Богородиці Дороговказниці. На ній відтворено образ зі старовинної ікони XVIII століття, яка зберігається у Відпустовому центрі від 2022 року, коли її подарував Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин. Цим подарунком у Старуні започаткували нову традицію: відтепер кожен Архієрей, який завітає до Відпустового центру, щоб очолити щомісячні молитовні чування, отримуватиме таку панагію на згадку про спільну молитву та перебування в родинному селі блаженного Симеона Лукача.

Після завершення молитовних чувань Владика Степан також освятив автомобіль, призначений для потреб Збройних сил України. Ця подія стала ще одним нагадуванням про те, що наша молитва за мир і справедливу перемогу України повинна знаходити своє продовження у конкретних справах підтримки тих, хто сьогодні боронить нашу Батьківщину. Адже поруч із щирими проханнями до Господа завжди має бути місце для добрих справ, завдяки яким можемо допомогти нашим захисникам.

«Жовтневі молитовні чування вкотре об’єднали тисячі паломників, які прибули до Старуні зі своїми проханнями, переживаннями та вдячністю Богові. Особливе місце у спільній молитві традиційно займали намірення за українських Воїнів, полонених, зниклих безвісти, поранених та всіх, хто сьогодні переживає важкі випробування війни», — йдеться на фейсбук-сторінці відпустового місця.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело