Волонтер Наталія Рудич: "Живемо по принципу «а хто, якщо не я».

Навряд чи хтось свідомо обрав собі «кар’єру» волонтера. Я просто хотіла віддячити знайомим тероборонівцям, які підтримали мене після виїзду з окупації. Їм потрібні були рації, квадрокоптер,  подумала, що можу допомогти завдяки друзям і  партнерам по бізнесу.  Все вийшло – вже за пару днів дуже важливі речі були у військових. І почалося  – спочатку допомогу збирали маленькими ящичками, потім великими посилками, далі – вже вантажівками. 

Зараз «Кластер промислових та крафтових виробників України» і Благодійний фонд «Майбутність» допомагають і військовим, і цивільним. І вже думаємо про майбутнє після перемоги – готуємо план відбудови і реконструкції рідної Мелітопольщини. 

Попри всі непрості задачі, які доводиться вирішувати, якби зараз мені дали можливість обирати, то я би знову стала допомагати.
Волонтерство, як і військова служба, – це найвища форма служіння. І волонтери, і військові – це хранителі рідної землі.
#НаближаємоПеремогу