Проповідь Преосвященного владики Тараса, виголошена в Неділю після Богоявлення, 22 січня 2023 року, під час Архиєрейської Божественної Літургії в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

Христос рождається! Всечесні отці, дорогі брати і сестри!

Євангеліє неділі по Богоявленню оповідає про початок служіння Христа. Ув’язнивши Івана Хрестителя, Ірод Антипа, можливо, сподівався на відновлення відносного спокою. Натомість з’явився новий пророк, Ісус з Назарету.

Однак у порівнянні з Іваном, він поступав інакше. Ісус не починає проповідувати в Юдеї, серед євреїв. Якщо Іван почав своє служіння у пустелі, то Ісус йде до поганської області за Йорданом, до північної Галилеї і селиться в Капернаумі, «країні молока і меду». Коли Іван залишався на одному місці, і натовпи йшли до нього, то Ісус вирішив сам йти до людей. Приходить до регіону, який після завоювання ассирійцями втратив первісну віру в єдиного Бога, та населений переважно поганами. Там є лише залишки євреїв, про яких єврейські лідери не піклувалися і їх зневажали.

Однак, найбільша зміна відбулася у самій проповіді. Іван проповідував покаяння задля грядучого Божого гніву. Але Ісус, хоч називає це покоління «невіруючим» або «перелюбним і грішним», провіщає не суд, а рішення Бога спасти людину без будь-яких попередніх умов. Іван проповідував, що ми повинні любити Бога, тоді як Ісус проповідує, що Бог любить нас.

Це послання мало перетворитися на еліксир життя у серцях галилеян, які вже століттями чекали, що хтось запалить їхню надію на визволення. Саме до них іде Ісус, щоб принести їм світло, згідно з пророцтвом Ісаї: «О, земле Завулона і земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє, народ, який сидів у темноті, побачив велике світло; тим що сиділи в країні і тіні смерті, зійшло світло».

Слово про світло викликає конотацію до різдвяних подій. Подібно як у Вифлеєм! засяяло світло для язичників, що прийшли зі сходу поклонитися Месії, так Христос засяяв як світло для поган у Галилеї. І як у Вифлеєм, так і в Галилею він приходить зі своєю людською безпорадністю.

Чому Ісус не почав своє служіння серед євреїв? Передовсім тому, що він «прийшов до своїх, але свої його не прийняли». Євреї, горді за своє особливе обрання, очікували Месію, як свого роду «надлюдину». Натомість язичники у своєму смиренні визнали Бога в постаті звичайної людини. Вони виявилися більше «убогі духом», бо дозволили збагатити себе цим світлом.

Зрештою, що робив між ними Христос? Може збирав натовпи, які прославляли його в синагогах та йому служили? Або накопичував багатство і збирав військо щоб ліквідувати своїх ідеологічних опонентів? Зовсім ні. «Він ходив по всій Галилеї, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства Божого та зціляючи всяку неміч та всяку недугу в людях…» Проповідь Ісуса починається на території поганської Галилеї як сповнення обітниці визволення. Але воно є не національно-політичного, але духовного характеру.

Вся його програма є висловлена словами: «Покайтеся, бо Царство небесне близько». Царство Небесне не означає якусь ідеальну державу з процвітаючою економікою, соціальним захистом і досконалою законністю. «Бо Царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі».

Праведність, мир і радість є настільки високими цінностями, що їх неможливо повністю досягти на землі. Проте Господь невтомно закликає: «шукайте найперше Царства Божого та його правди, а інше додасться нам». А щоб запалити світло надії і звільнити від кайданів темряви, Ісус навчає, зцілює зболілі серця, хворі тіла та душі! Це те, що найбільше потребують люди щоб відкритися на Боже діяння в них.

Така «політика» надії та любові була чужою для євреїв, котрі мали свої уяви про Месію, який мав вирішити по їхньому політичну ситуацію, та розділяти їх упередження щодо язичників. І саме ці їхні ідеї затьмарили їх розум і закрили їхні серця, щоб вони стали твердошиїми супроти Христових слів. Однак Ісус, як і Бог, поважає людську волю і людську свободу. Він нічого не нав’язував, а лише пропонував. Тому йде до поган і між ними, нерозумними, нікчемними але спраглими правди, починає свою місію спасіння.

А тепер поглянемо на сьогодення. До кого, як і тоді, Христос приходить сьогодні? До політиків, державних діячів, мільйонерів, науковців – одним словом, до могутніх і значущих? Або до тих, хто нікчемний, безправний, бідний, зневажений – до простих людей?

Як і дві тисячі років тому, Христос є між тими, хто його приймає. Він знає, що людям непросто прийняти його слово. Його чують лише ті, хто має вуха, щоб чути. Дане ним спасіння, блаженство, відкуплення – є для всіх, але тільки вбогі духом і чисті серцем можуть його отримати. Бо вони свідомі своєї слабкості, своїх гріхів. Тому знають, що їм потрібен Христос, його світло та його правда, а все інше їм додасться. Амінь.

Христос Рождається! Славімо Його!

† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський

Джерело