НАСПРАВДІ, російська «націоналізація» торкнулася і пересічних громадян України, яких окупаційна влада на тимчасово захоплених територіях вже позбавляє не тільки житла, але й прав на нього. Про це 19 липня повідомив радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко.

Ця протиправна історія зі створенням в окупованому місті «маневреного фонду», крім відвертої цинічності, цікава й своєю історичною спадковістю.

У «переможному» травні цього року в Росії помер 80-річний блокадник Олексій Матікайнен, депортований з Ленінграда в 1942-му до Красноярського краю як особа фінської національності. Він один з 23 дітей ГУЛАГу, які тривалий час безуспішно судилися за право повернутись у квартири за колишнім місцем проживання їхніх сімей.  

У такому становищі опинилися загалом близько тисячі людей по всій Росії. Повертати додому офіційних жертв сталінського терору російська влада не поспішає – пропонує почекати в загальній житловій черзі ще 25-30 років. І це незважаючи на законність їх вимог, які були підтверджені навіть формальним рішенням Конституційного суду РФ.

Тому, в історії Росії нічого нового не відбувається: «конфіскація-націоналізація-приватизація». Різниця лише в  тому, що цього разу це стосується вже іншої країни, яка обов’язково поверне собі Маріуполь, а маріурольці – своє житло. Окупанти поки в це, звісно, не вірять і кажуть, що «ми тут всерйоз і надовго». Але нічого «надовго» в історії не буває. У Радянському Союзі теж колись перейменовували Маріуполь на Жданов. І хто про це вже зараз згадає?

Тому в усіх цих «маневрах» із залишками житлового фонду зруйнованого міста простежується лише бажання видати бажане за дійсне. Як і в примусовій паспортизації його окупованих мешканців.

Що може запропонувати Росія херсонській студентці?

Щодня місцеві колаборанти доповідають про підготовку референдумів на «звільнених» територіях. Це стало справжньою ідеєю-фікс у Кремлі.

До так званих «Л/ДНР» приглядаються вже навіть російські політтехнологи.

НАСПРАВДІ, виборів в Росії у класичному їх розумінні вже давно немає, багато хто з політтехнологів або виїхав за кордон, або перекваліфікувався. Гравці, що залишилися на російському ринку, активно конкурують за роботу «на референдумі». Але при цьому визнають, що їхні послуги можуть не знадобитися і все зроблять так звані «військові адміністрації».

У будь-якому випадку, гра у вибори в підсумку має призвести до «паспортизації» окупованого населення.

Але як росіяни будуть пояснювати, в чому привабливість їхнього паспорта у порівнянні з українським? Чим він може допомогти, наприклад, громадянці України, студентці Гейдельберзького університету, яка приїхала 23 лютого у Херсон і застрягла у ньому через «визволителів»?

Російський паспорт став токсичним у Європі. Багато європейських університетів розірвали договори з російськими студентами, велика кількість громадян РФ втратили роботу у західних фірмах. У кафе, готелях, магазинах триває «тихий саботаж» власників паспортів РФ.

Так, це стає привидом чергової порції пропагандистської риторики щодо «русофобських настроїв у Європі». Але що об’єктивно, крім балаканини, може запропонувати «велика Росія» студентці, яка має паспорт України, який дає можливість безвізових подорожей по багатьох країнах світу?

До того ж, нагадаємо, ЄС затвердив надзвичайний план, що дозволяє громадянам України жити в будь-якій з 27 держав-членів строком до трьох років (при отриманні відповідного статусу). Низка інших країн також скорегувала візову політику на користь власників українських паспортів.

Якщо хтось в РФ думає, що Європа колись визнає російські аусвайси, видані у «Л/ДНР», то голова дипломатії Євросоюзу Жозеп Боррель вже розчарував таких.

Багато країн Євросоюзу, США, Канада та інші припинили обробку заяв із РФ на отримання шенгенської візи. Черга на їх оформлення в консульствах країн зараз розтягнулася на 2-3 місяці наперед. «Російський паспорт фактично втратив свою цінність і вагу», – йдеться у звіті профільної компанії Henley & Partners, що ґрунтується на даних Міжнародної асоціації повітряного транспорту (IATA).

Правда в тім, що Кремль абсолютно не цікавить доля цієї херсонської студентки. Як і запорізьких фермерів, маріупольських металургів та багатьох інших, кого «визволителі» «звільнили» від усіх прав і свобод, що у них були в Україні. Їх чекатиме виключно «паспортний контроль». А яким він є у країнах з таким режимом як Росія, відомо.

Володіна «правда» про права і свободи

До речі, про права і свободи. Спікер Держдуми РФ Володін 19 липня заявив, що «Європа дійшла нового рівня деградації своєї політики, почавши ненавидіти власних інакодумців».

Цього разу гнів царедворця викликали плани Естонії щодо необхідності заборони на володіння зброєю для громадян РФ і Білорусі. «Дозволи на зброю для громадян РФ і Білорусі будуть визнані недійсними і їх подальша видача буде припинена», – йдеться в коаліційній угоді щодо створення нового естонського уряду.

Володіна обурило те, що «ніхто з глав європейських держав, Європарламент, ПАРЄ, ОБСЄ не засудили естонську владу за людиноненависницьку позицію. Десятиліттями ми спостерігаємо подвійні стандарти Європи у сфері прав людини. Тепер новий рівень деградації європейської політики: ненависть до власних громадян — інакодумців».

НАСПРАВДІ, в чому полягає людиноненависницька позиція Естонії було б легше зрозуміти, якби у самій Росії право на придбання зброї мали громадяни європейських країн. Але у них таких прав немає. 

А про дикунську боротьбу з інакодумцями саме в Росії краще за все говорять, наприклад, наступні факти:

• Мешканець Нальчика попросив дочку зняти літеру Z з машини. Йому дали умовний термін
• Активіста з Нижнього Новгорода оштрафували на 30 тисяч рублів за пост у соцмережах з лапками у слові «спецоперація»
• Дискредитацією росармії визнано заміну цінників у магазині на стікери про події в Україні.

До речі, президент Латвії Егілс Левітс схвалив позбавлення громадянства за підтримку Росії у війні в Україні. Тому у Володіна є шанс знову врізати «правду-матку» європейцям про їх права і свободи. А потім із почуттям виконаного патріотичного обов’язку можна вслід за Путіним їхати до Ірану.

Адже інших маршрутів, ніж до країн-ізгоїв, у російських політиків вже немає. Згодом можна очікувати ще візит до КНДР.

«Л/ДНР» чекає північнокорейських концтабор 

Тим паче і привід є. «Робітники із Північної Кореї можуть взяти участь у відновленні зруйнованих міст Донецької та Луганської областей». Про це заявив посол Росії в КНДР Олександр Мацегора, коментуючи визнання Пхеньяном самопроголошених республік.

Пояснив свою думку посол наступним чином. «Висококваліфіковані, працелюбні і готові працювати в найскладніших умовах корейські будівельники стануть дуже серйозною підмогою у вирішенні завдань відновлення зруйнованих соціальних, інфраструктурних і промислових об’єктів».

НАСПРАВДІ, в цій історії є свій підтекст. Справа в тім, що 19 липня США  включили Росію до списку країн, які торгують людьми. Росія часто фігурує у цьогорічний доповіді в зв’язку зі  вторгненням в Україну і тим, що в документі названо «фактором ризику» через те, що мільйони українських біженців, які залишили свою країну, ризикують стати жертвами торгівлі людьми.

Крім Росії, у новій доповіді згадані Афганістан, Бірма, Куба, Іран, Північна Корея та ще п’ять країн, у яких «документально підтверджена політика або схема торгівлі людьми», примусової праці та сексуального рабства у пов’язаних з урядом секторах, або використання чи вербування дітей-солдат.

Росія регулярно потрапляє в такі списки. Наприклад, два роки тому, повідомлялось, що уряд РФ «робив лише мінімальні зусилля» щодо переслідування правопорушень у сфері работоргівлі, а в деяких випадках і сам був залучений до таких незаконних практик. 

Зокрема, йдеться про трудові табори для північнокорейських робітників на Далекому Сході, які, за американськими даними, продовжують функціонувати, незважаючи на обіцянки Москви згорнути їхню діяльність відповідно до резолюцій ООН.

У 2020-му Росія видала майже 3 тисячі віз громадянам КНДР, у тому числі туристичних та студентських; роком раніше їх кількість взагалі перевищувала 20 тисяч.

З огляду на анонс і піар посла з приводу «працелюбних будівельників з Північної Кореї», які до того ж дешевші, ніж самі росіяни, можна очікувати, що така практика Кремля триватиме й надалі. І дуже вірогідно насправді торкнеться саме «відновлення звільнених територій».

У будь-якому випадку «Л/ДНР» уготована роль великого концтабору за зразком КНДР. А будуть там північнокорейці чи ні – справа другорядна. У Москві свій «Кім Чен Ин». І своє чучхе під назвою «рашизм».  

Джерело