24 лютого Путін: «Мета спецоперації захист мешканців Донбасу, демілітаризація та денацифікація України».

3 березня глава МЗС Лавров: «Військова спецоперація покликана покласти край будь-якій війні, яка могла б відбуватися на українській території або походити з неї».

19 березня Лавров: «Мета — отримати гарантії безпеки, які будуть засновані на принципі нероздільної спільної безпеки для України, Росії та всіх європейських країн».

29 березня міністр оборони Шойгу: «Суттєво знижено бойовий потенціал українських збройних сил, що дозволяє зосередити основні зусилля на досягненні головної мети – звільненні Донбасу».

3 квітня прес-секретар Кремля Пєсков: «Одна з головних цілей операції — це порятунок «ЛДНР» та відновлення їх державності в межах 2014 року, які зафіксовані в їх конституціях».

11 квітня Лавров: «Наша спецоперація покликана покласти край безоглядному курсу на повне домінування США на міжнародній арені».

5 травня спікер Держдуми Володін: «Зробити Україну мирною демократичною суверенною державою».

29 червня Путін: «Звільнення Донбасу та безпека Росії. Нічого не змінилося, я ж сказав рано вранці 24-го. Мені додати до цього нічого».

5 липня секретар Радбезу Патрушев: «Забезпечити захист людей від геноциду з боку українського неонацистського режиму».

20 липня Лавров: «Географічні завдання спецоперації змінилися, тепер це не тільки «ДНР» і «ЛНР», а й низка інших територій».

21 липня екс-президент РФ Медведєв: «Україна може втратити залишки державного суверенітету і зникнути з карти світу».

Паралельно зі зміною цілевказання війни змінювалась і прокремлівська пропаганда, яка обгрунтовувала її цілі. 

• Росії не залишили жодних шансів вчинити інакше.
• Київський режим готує повномасштабний напад на «братній Донбас, де протягом 8 років вбивали мирних жителів», а також Крим.
• Україна утискає права російськомовних. В Україні процвітає русофобія.
• США спровокували конфлікт в Україні.
• Україну слід очистити від нацистської ідеології, яка становить загрозу всьому цивілізованому світу.
• Українці чекають на звільнення від «київського режиму». 

Пояснення невдач після того, як з’ясувалось, що «не чекають»: 

• Війна в Україні насправді йде проти НАТО.
• В заручники взято мирне населення, з яким російська армія не воює.
• Західні куратори України зірвали Стамбульські мирні переговори і хочуть воювати до останнього українця. 
• Постачання західного озброєння лише відтягує врегулювання конфлікту.

Інформаційна атака на ЗСУ йшла за такими напрямками:

• Українських військових без необхідної амуніції, відповідної бойової підготовки та належної зброї кидають у бій.
• До звичайних бійців погано ставиться безпосереднє та вище командування (через інтерв’ю з полоненими).
• В Україні усіляко уникають мобілізації, особливо в західних регіонах. І навпаки, «поки львів’яни воюють за Харків, харків’яни в евакуації у Львові каву п’ють». 

Західний інформаційний фронт:

• Україна є нацистською державою, яку до того ж роз’їла корупція.
• Її чиновники крадуть західну зброю і гуманітарну допомогу з метою перепродажу.
• Європу чекає енергетичний апокаліпсис, а світ – голод, в якому винна Україна.
• Пересічні європейці вже потерпають від підвищення цін і навали українських біженців, які сіли їм на шию.
• Самі біженці – невдячні люди і ведуть асоціальний стиль життя.

Приховування воєнних злочинів:

• звірства в Бучі – інсценування,
• драмтеатр в Маріуполі – справа рук нацистів,
• вокзал у Краматорську – спланована провокація ЗСУ,
• удар по ТРЦ у Кременчуку – били у військовий об’єкт,
• ракетна атака на центр Вінниці – знищення центру прийняття рішень.

Усе це приростало купою відвертих фейків, починаючи з: «Зеленського який о 6 ранку 24 липня втік до Варшави» і завершуючи «Зеленським, який 21 липня опинився у реанімації».

«Таким дужим, як зараз – я ніколи не почувався. І погана новина для всіх, хто запускає такі фейки: я не один, нас таких 40 мільйонів. І при всій повазі до похилого віку,  44 – це не 70», – заявив з цього приводу президент України.

Що може протиставити йому той, кому у жовтні виповниться 70 років?

«Успіхами» на війні Путіну хвалитися не доводиться: потоплена «Москва» і не взятий навіть Сіверськ, не кажучи вже про Київ, Харків, Дніпро, Одесу. А до армії «визволителів» доводиться гребти вже й ув’язнених.

На тимчасово окупованих територіях наростає рух опору, і жодні фейкові «референдуми» його не спинять.

Загальний невтішний підсумок п’яти місяців інформаційної війни з Україною підбив один з відомих російських пропагандистів Владлен Татарський: «Зараз в інформаційно-психологічній війні нам доводиться не наступати, а оборонятися, воюючи вже не за розум українців, а за розум своїх громадян і навіть військовослужбовців».

У символічному сенсі в інформаційній війні сумнозвісну бабцю з прапором вчисту переграв український пес Патрон.

Усе тому, що українська війна, на відміну від російської, – НАСПРАВДІ народна і символи в ній дійсно народні, а не штучно створені. 

Тому Татарському та іншим російським інформаційним «чмоням» український народ разом із Патроном ніколи не перемогти. І п’ять місяців війни довели це остаточно.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело