НАСПРАВДІ, за мультиками, макетами та пафосними закликами криється велика проблема. Повномасштабне вторгнення засвідчило, наскільки відстали ЗС РФ навіть не від НАТО, а від України. Визнають це вже і в самій Росії.

Наприклад, в артилерії, перевага в кількісті якої поки залишається єдиним способом ведення війни. Але кількість не означає якість. Радянські зразки просто не встигають за західними. Визнають це й «воєнкори». 

Поки в російський воєнпром чекає на «батарейки нового покоління», сувора реальність, за словами російського експерта з питань озброєнь, директора Центру аналізу стратегій та технологій (ЦАСТ) Руслана Пухова, виглядає так.

«Радянська зброя, яку зараз застосовує Росія, б’є не далі 20-25 км. Більше того, у нас повно 122 мм гаубиць, які взагалі ведуть вогонь всього на 13 км. Сучасна західна артилерія значно далекобійніша. Зараз вона надходить у розпорядження ЗСУ в гомеопатичних дозах, але постачання наростає. Відповідно, під час артилерійської дуелі українські системи зможуть знищувати російські батареї, а їх вогонь у відповідь просто не досягне цілі».

Говорячи про військову авіацію, глава ЦАСТ визнає: «В ній недостатньо високоточних боєприпасів та точних засобів виявлення та цілевказання. До того ж є неподавлена ​​українська ППО, яка підсилена великою кількістю західних ПЗРК. В результаті російська авіація не може вільно ефективно діяти… У разі артилерійської дуелі українці найчастіше виграють у нас. А малі безпілотники взагалі здійснили революцію у застосуванні артилерії. Росія ж цю революцію фактично прогаяла і зараз нам доводиться надолужувати на ходу», — каже Пухов.

Як надолужувати це в умовах санкцій зрозуміло. Хіба тільки через Іран.

Але що далі? На сьогодні у 27 російських військових системах, включаючи крилаті ракети, не менше 450 іноземних комплектуючих.

Про це йдеться у звіті британського Королівського інституту об’єднаних озброєнь (RUSI), який ґрунтується на вивченні залишків військового обладнання, яке окупанти використовували в Україні.

Серед виявлених компонентів близько 70% американського виробництва. Багато деталей з Японії, Тайваню та ЄС.

Міжнародні санкції, які забороняють продаж напівпровідників та технологій подвійного призначення, спрямовані на те, щоб завадити Росії використовувати їх для виробництва зброї.

«Деградація російської військової могутності може стати постійною, якщо буде реалізована відповідна санкційна політика», – вважають аналітики RUSI.

Виходячи з того, як вже працюють санкції (хоча вони фактично ще й не починали, перші відчутні ознаки з’являться наприкінці цього року), а також поступового усвідомлення в США необхідності визнання РФ державою-спонсором тероризму, що ще більше унеможливить різноманітні сірі схеми, російська військова «могутність»  деградуватиме й надалі. На землі і в небі. 

«Воєнкори» – корегувальники вогню для ЗСУ

14 серпня «воєнкорівські» Telegram-канали розповсюдили новину про те, що ЗСУ завдали ракетного удару по Попасній, де розташовувався штаб ПВК «Вагнера». Корегувальником вогню мимоволі став «воєнкор» на прізвище Среда. Він розмістив у Telegram фотографії своєї зустрічі біля штабу «Вагнера» 8 серпня.

Після удару по штабу ПВК воєнкора Среду почали нещадно «мочити» на самих «воєнкорівських» каналах.

Це вже не перший випадок, коли «польових пропагандистів» звинувачують у тому, що вони наводять на місце дислокації «визволителів» після чого тих знищують українці. Раніше матері солдатів військової частини № 74325 із Астраханської області звинуватили у смерті своїх синів кореспондента «Известий» Валентина Трушніна.

Але при цьому головним завданням роспропаганди після фіаско в Попасній було пошвидше заявити, що засновник приватної військової компанії Пригожин живий-здоровий і у Попасній не був. Хоча на дзвінки не відповідав.

НАСПРАВДІ, яка доля чекатиме Пригожина, Среду, Трушніна і компанію – невідомо, а ось те, що українці розбили черговий міф про «великих професіоналів-вагнерівців» – факт.

Так само, як і декілька років тому, коли в Сирії лише одним ударом американців миттєво було знищено сотні таких «професіоналів». Тоді їх офіційно не визнали, бо не можна було визнати те, що в Росії офіційно не існує і до того ж підпадає під дію Кримінального кодексу.

Тепер опція «их там нет» зникла, і ПВК діє де-факто легально. Але у незрозумілому статусі. Ще 10 років тому Путін підтримав ідею створення компаній, які б «могли б надавати послуги з охорони об’єктів і тренування іноземних військових за кордоном без участі російської держави».

Але з того часу «вагнерівці» стільки об’єктів «наохороняли» та стількох «іноземних військових» натренували в різних частинах світу – від Африки до Попасної, що Путін мав би їм вже якусь спільну «братську могилу» організувати, назвати школу на їхню честь чи перейменувати вулицю. Але не організує, не назве, не перейменує. Бо не визнає.

Так само він не хоче визнавати і якихось «казаків з Військ Донських, Терських і прочая», які спокійно собі промишляли невеликим рекетом у перервах між своїми ряженими збіговиськами, доки їх не погнали в Україну. І зараз їх вже не спіткає, наприклад, доля казака Бабая, який був ледве не рекламним обличчям «русской весны-2014». До речі того самого Бабая нещодавно засудили за наркотики. Тепер вже навіть «вагнерівці» не в змозі охоронити в Україні свій об’єкт. Що ж казати про «казаків». 

Нащадки «блокадників» не вірять в українських «нацистів»

Один з головних наративів путінської пропаганди: «українці чекають, коли росіяни їх звільнять від нацистів», як відомо, розбився вщент ще 24 лютого. Однак, у Росії до останнього вперто не хотіли в це вірити. Нарешті, починають. 

Нещодавно оприлюднені результати опитування соціологічної групи «Рейтинг» засвідчили, що в перемогу України у війні з Росією вірять 98% українців. І ось визнали це й у Росії. Але, по-своєму, мовляв опитування проведено на замовлення Держдепу США. І це все пояснює.

НАСПРАВДІ, це поза їхнім розумінням. І з цим не варто боротись словами. Лише зброєю. 

Але в Росії, де справді є великі проблеми з соціологією, показовими є не заяви, а потуги нашкребти ще солдатиків для безжальних ігор російських генералів. Останній тренд добровільно-примусової мобілізації – віяловий набір у «добровольчі батальйони». І якщо до недавнього часу це не стосувалося Москви і Санкт-Петербурга, то тепер настала і їхня черга. 

В Москві формують «собянінські батальйони» (переважно з мігрантів, які прибувають з центральноазійських республік), а в Санкт-Петербурзі тупо закидають «листи-запрошення» з грізною поміткою «Явка – обов’язкова!» до поштових скриньок.

Якщо вже місто, яке саме пережило блокаду, і мало б першим вставати у «бій з нацизмом» не хоче цього робити, то щось не так із вірою у «війну з українським нацизмом».

Як у Росії змінили поняття «фейк»

Хоча слово «війна», нагадаємо, в офіційному російському дискурсі  вживати категорично заборонено. Можуть пришити «дискредитацію збройних сил та вищого керівництва Росії» та «поширення фейків».

З 24 лютого в Росії було заведено понад 80 кримінальних справ про поширення «фейкової інформації про дії російської армії в Україні». Фігурантами стали понад 70 осіб. Найгучніші з них були заведені не на публічних осіб. Натомість більшість обвинувачених – нікому не відомі люди.

Ось приклад. На початку березня 17-річний школяр з Новосибірська перепостив у місцевому чаті новину про те, що радник голови ОПУ Михайло Подоляк заявив, що ядерний об’єкт в Україні захопили кадировці. «Сподіваюся, він бреше, – прокоментував хлопець, – Це, можливо, найгірша новина 21 століття».

Через місяць проти школяра порушили кримінальну справу: «фейк» про російську армію. Причина – перепост. Слідство заявляє, що він зробив це не просто так, а щоб реалізувати «злочинний намір щодо поширення свідомо неправдивої інформації про збройні сили Росії».

«Достовірно встановлено, що перепощене повідомлення є фейком, оскільки МО РФ того ж дня опублікувало заяву про те, що російська армія взяла під контроль Запорізьку АЕС, але українські націоналісти намагалися влаштувати на станції провокацію проти них», стверджує слідство.

На допиті юнак пояснював, що перепостив повідомлення саме для того, щоб з’ясувати, чи це правда. Йому загрожує до трьох років позбавлення волі.

НАСПРАВДІ, ключове завдання російського законодавства про «фейки» – це залишити в дискурсі лише одну позицію. Будь-яка інша, яка не схвалена офіційно, має бути виключена з публічного обговорення.

Фактично Росія взагалі радикально змінила визначення поняття «фейк» під час війни в Україні. Тепер це означає в РФ щось зовсім інше, ніж в будь-якій іншій країні. 

Проаналізувавши приблизно 34 мільйони твітів про війну в Україні, дослідниця університету Невади (США) Мері Бланкеншип виявила, що існує велика кількість інформаційного забруднення, – пише Forbes.

Її проект розпочався з дослідження близько 12 мільйонів твітів, але ця кількість зросла втричі лише за три тижні російського вторгнення. Спочатку, зокрема, у соцмережах фейкові новини стосувалися лише російської дезінформації. Оскільки будь-хто, хто має електронну пошту, може створити обліковий запис Twitter – немає алгоритму перевірки та способу перевірити все, що публікується.

Twitter наполегливо працював над цим і час від часу блокував певний контент або видавав попередження про потенційну дезінформацію. Але вона все ще домінує.

Оскільки соцмережі є формою наживки для збільшення трафіку на сайтах, стає все важче дізнатися, чи  є правдивим допис і у соцмережах, який веде на них.

Як з цим боротись?

Бланкеншип каже, що хороша тактика полягає в тому, щоб повідомляти інформацію, яка є явно неправдивою. І погана – коментувати її, оскільки алгоритми винагороджують популярні фейкові пости. 

Зрештою, це найсерйозніша проблема з усіх: тепер, коли термін «фейкові новини»  максимально розмитий, агрегація новин передана роботам, які, здається, не вловлюють різниці між правдою та російською брехнею. 

Зрештою, алгоритми лише хочуть, щоб ви клікали. Тому клікайте з великою обережністю. І лише з по-справжньому перевірених джерел.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело