Останнім часом навіть лояльні до Кремля військові експерти все більше звертають увагу на те, що Росія не має ресурсів на втілення амбітних геополітичних планів Володимира Путіна. Однак російська влада, схоже, вже не здатна прислухатися до раціональних аргументів, пише  Jamestown Foundation.

Так, наприкінці липня кілька експертів близького до російського Міністерства оборони сайту «Военное обозрение» попередили, що для переходу до повномасштабного наступу в Україні Росії доведеться подвоїти чи навіть потроїти угруповання своїх військ, а  ресурсів на тривалу війну у Москви  може просто не вистачити.

Днями популярний прокремлівський військовий коментатор, керівник Центру вивчення суспільних прикладних проблем національної безпеки та колишній полковник ГРУ  Олександр Жилін  не менш жорстко розкритикував нову Морську доктрину Росії. 31 липня  Володимир Путін особисто підписав указ  про затвердження цієї доктрини, пояснивши, що відтепер до «зон національних інтересів Росії» належать арктичні акваторії, води Чорного, Охотського та Берингова морів, а також балтійські та курильські протоки.

Олександр Жилін, у свою чергу, назвав доктрину «дуже затратною» та нереалістичною, оскільки для її реалізації «російську економіку необхідно збільшити у кілька разів». Також експерт зазначив, що будівництво російських військово-морських баз «по всьому світові» вкрай утруднене «в умовах конфронтації з величезною кількістю країн». Крім цього,  на думку Жиліна, Росія не має коштів для будівництва авіаносців, оскільки для цього доведеться «перебудувати все суднобудування» в країні, що вимагатиме «трильйони» рублів.

Важкий крейсер «Адмірал Кузнєцов», на якому сталася пожежа. «Адмірал Кузнєцов» – найбільший корабель та єдиний авіаносець і флагман ВМФ РФ. Росія, Мурманськ, грудень 2019 року

Те, що Москва не має подібних ресурсів, підтверджує і  доповідь Єльського університету  про те, що «відхід бізнесу та санкції завдають катастрофічної шкоди російській економіці». З висновками доповіді згодні і російські незалежні аналітики, які раніше прогнозували дефіцит бюджету як мінімум чотири роки поспіль і недоотримання російською скарбницею  шести трильйонів рублів.

Втім, Володимир Путін, схоже, не планує прислухатися до порад навіть лояльних до нього військових експертів. Одним із пояснень збільшення кількості неадекватних і вартісних планів, що ведуть до посилення конфронтації із західним світом, може стати щира віра Путіна в те, що подібна конфронтація – це єдиний спосіб зміцнення державного суверенітету Росії.

Президент Росії Володимир Путін та російський міністр оборони Сергій Шойгу. Москва, 22 червня 2022 року

Сама по собі теорія про те, що «повернення» та захист суверенітету країни є «історичною місією» Путіна,  була розроблена задовго до вторгнення Росії в Україну. Однак доктрину, яка обґрунтовує безапеляційний зв’язок «суверенітету» з війною, було створено порівняно нещодавно, вже на тлі повномасштабних бойових дій.

Зокрема,  пропагандисти заявили, що війна в Україні – це «війна за незалежність», життєво необхідна Москві для здобуття свободи від «англосаксонського ярма», через яке російські еліти розграбовують країну та вивозять гроші на Захід. Як саме знищення сусідньої держави пов’язане з колосальною корупцією, що розквітла за Путіна, ідеологи вирішили не пояснювати.

У перші місяці війни ця теорія була дуже популярною. Пропаганда здебільшого намагалася пояснити вторгнення необхідністю «захищати пригноблені братні народи» та захистити Росію від «української загрози». Згадані наративи містилися зокрема й у методичках, що їх підготувала Адміністрація президента для кремлівських ЗМІ, та в посібниках з проведення шкільних уроків, присвячених війні в Україні.

Однак потім виправдання війни як «битви за суверенітет» проти неоколоніалізму, схоже, сподобалося частині російських еліт і самому Володимиру Путіну. Так, наприкінці квітня очільник російського МЗС  Сергій Лавров  заявив, що «військова операція Росії в Україні робить внесок у звільнення світу від неоколоніального гніту Заходу». У червні про необхідність «забезпечувати державний суверенітет» заговорив уже сам Путін. Зокрема,  він заявив, що «країна може бути або суверенною, або колонією», і без суверенітету  «у неї немає шансів вижити в жорсткій геополітичній війні».

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров (праворуч) та президент Росії Володимир Путін. Женева, 16 червня 2021 року

Наприкінці липня на засіданні форуму Агентства стратегічних ініціатив  Путін знову підкреслив, що «неоколоніальна модель домінування глобальних еліт закінчилася» і «тільки по-справжньому суверенні держави можуть забезпечити високу динаміку зростання». Показово, що пропагандистські сайти, розвиваючи його тези, почали доводити, що саме війна в Україні виявилася життєво необхідною для набуття Росією «суверенітету», оскільки породила глобальний конфлікт із Заходом. Цей конфлікт, за їхніми словами, нібито створив можливості для відмови від офшорів,  «давши Росії шанс швидше позбутися пут економічного поневолення».

Наприкінці липня в прокремлівському інформаційному агентстві  REGNUM з’явилася програмна стаття, яка прямо стверджує, що «суверенітет – це війна». За словами автора, суверенітет будь-якої держави означає здатність «до перманентної ментальної війни через створення власних патернів мобілізації та апології експансії». Ця війна, у свою чергу, є пропагандою, в якій «ворог завжди морально нікчемний, а свої завжди морально видатні, унікальні і тому «мають право». Водночас «ворог» не має права на жодні дії внаслідок «відсутності моральності». Далі автор доводить, що «духовний суверенітет досягається… лише методами тотальної ментальної війни, яка впливає на сферу емоцій свого і чужого населення», та заявляє, що головний «замовник стратегії суверенітету» – це Володимир Путін.

Генеральний директор російського державного агентства «Россия сегодня» Дмитро Кисельов (праворуч) і президент Росії Володимир Путін. Росія, Владивосток, вересень 2018 року

Цей текст можна було б вважати приватною думкою конкретної людини, проте більшість його постулатів регулярно звучить як із вуст російських чиновників, так і топових пропагандистів. Враховуючи ж дії та слова самого Володимира Путіна, можна небезпідставно припустити, що подібні теорії лише покликані дати ідеологічне обґрунтування реальним настроям, що панують у російських елітах. На цьому тлі стають зрозумілими необґрунтовані  претензії Путіна на «глобальне лідерство», без врахування реальних можливостей країни. Схоже, що війна та конфронтація стає єдиною формою існування путінського режиму.

Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии

Статтю передруковано з дозволу  Jamestown Foundation

Джерело