У 2014 році Євгенія Молчанова з чоловіком на місці звалища заснували ферму у селі на Дніпровщині
У 2014 році Євгенія Молчанова з чоловіком на місці звалища заснували ферму у селі на Дніпровщині.
Під час пандемії остаточно переїхали туди з міста. Кількість тварин на фермі росла. Когось Євгенія з чоловіком врятували з бійні. Перед повномасштабним вторгненням двір налічував 540 голів. А після 24 лютого життя ферми змінилося: вона стала прихистком для людей і тварин, які тікають із зони бойових дій. Тепер господарство годує, лікує та доглядає близько 900 тварин.
Родина свідомо обрала залишитися на Дніпровщині, хоч була можливість виїхати і навіть евакуювати тварин. Євгенія з чоловіком уже мали досвід участі у воєнних діях на початку російсько-української війни. Після Революції гідності брали участь в АТО у Донецькій області. Тоді до шостого місяця вагітності жінка захищала український схід. Цього разу вони з чоловіком мають іншу місію – допомагати людям і тваринам, які тікають з зони бойових дій.
«Ми могли дати місце для ночівлі людям із тваринами, які їдуть повз нас в інші регіоні. Сюди привозили худобу із регіонів, де йшли бойові дії. У нас врятовані можуть спокійно гуляти лужками, їсти яблучка та підставляти вушка чи бочка для почісувань», – розповідає Євгенія.
Подружжя допомагає військовим, які йдуть на війну, – забирає до себе їхніх тварин. Однієї ночі на прохання військового на ферму привезли 2 цапів, 12 козенят і 24 кози, одна з яких окотилася прямо в машині.
Поступово ферма стала не тільки прихистком, а й місцем реабілітації для дорослих і дітей. Перші діти були з Маріуполя та Харкова. Хтось із них все життя хотів покататись на конику, хтось – побачити корову чи подоїти кіз. За перші 4 місяці війни через ферму пройшло понад тисячу людей.
Крім того, на базі ферми Євгенія створила літню школу для дітей, яку відвідують ті, хто надовше зупинився у їхньому чи сусідніх селах. Дітей навчають англійської і французької, займаються з ними гімнастикою, а ще вчать практичніших речей, як от догляду за рослинами і тваринами чи кулінарії.
«Я встаю о 4-5 ранку, вкладаюсь опівночі. Увечері, коли приходжу додому, мені здається, що взагалі не розумію, що відбувається навколо, – ділиться Євгенія. – Ми до цього були не готові. Але головне: нам слід зберігати спокій, бо всі люди та тварини, які приїздять до нас, мають його відчувати».
