А потім був концерт, де лунали радянські пісні тих часів, коли ані юних героїв «свята», ані їхніх матусь і бабусь ще на світі не було. Дорослі дивилися концерт з-за паркану, діти – з берега великої калюжі, що цілком може символізувати прірву, яка відмежовує окупантську свідомість від розуму та душ наших українських дітей.

Немає більше в школах на окупованих територіях комп’ютерів та інтерактивних дошок, цікавих учнівських конкурсів та тренінгів, зустрічей з відомими та цікавими людьми, мандрівок Україною та світом, перспектив освіти в кращих ВНЗ. Бо окупанти вкрали майбутнє нашої молоді, пропонуючи натомість совкові «юнармії», цензурований інтернет та викривлену реальність з підробленою історією, несамовитою пропагандою та кровожерливим режимом. Який заради своїх кривавих планів без вагань мобілізує тих самих юнармійців.

Ми обов’язково звільнимо наші міста та села і повернемо дітям української Луганщини можливості для освіти та розвитку, а кожна окупантська та колаборантська потвора обов’язково відповість за відібрані у наших дітей радість і мирне життя.