Історія про Державний прапор України

На доказ історичного коріння традицій поєднання синьо-жовтого кольорів на Україні свідчить і те, що заснованому місту Львову в 1256 році надавався герб, на якому зображений золотий лев на блакитному тлі. Ці ж кольори поєднувалися на прапорах Руського Воєводства за часів Речі Посполитої.

Прапори (корогви) набули широкого застосування  в героїчну козацько-гетьманську добу.

У роки національно-визвольної війни 1648–1657 рр. козацьке військо використовувало прапори різних кольорів. Очевидець штурму козаками м. Гомеля в 1651 р. писав: “О 8 годині рано при зміні варти побачили спершу корогву червону з білим хрестом і білою обвідкою, потім показалася друга, червона корогва, а коло неї – три білі і дві чорні, і дві жовто-блакитні”.

Про те, що козаки використовували корогви різних кольорів, згадує і М.С.Грушевський: “В часи визвольної війни козаки використовували прапори різної барви”.

Традицію використання козаками жовто-блакитних кольорів підтверджує і те, що ще напередодні Великої Вітчизняної війни в Ермітажі зберігалися козацькі прапори з поєднанням цих кольорів. На одному з прапорів – архистратигМихаїл, одягнутий в золоту кирею і блакитні штани. Ще на одному знамені “1774 року февраля 28 створеному коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського: продовгуватий прямокутник блакитного кольору, на якому яскраві золоті герби”.

Із ліквідацією Запорозької Січі зникають військові, територіальні та інші прапори. На українських землях, які входили до складу царської Росії, можна було використовувати лише біло-синьо-червоні прапори імперії.

З революцією 1848–1849 рр. пов’язана поява українського прапора (жовтого з блакитним) в австро-угорській частині України. У жовтні 1848 р. Головна Руська Рада у Львові ухвалила жовто-синє сполучення кольорів прапора. Ці колірні сполучення швидко поширились на українські землі, що перебували на той час у складі Австро-Угорщини, а після революції 1905 – 1907 рр. у Росії – і в Наддніпрянській Україні.

З початком Першої світової війни 1914 – 1918 рр. на західноукраїнських землях найбільше поширюється поєднання жовто-блакитних кольорів.

22 березня  1918 р. Центральна Рада в Києві ухвалила “Закон про державний прапор Української Народної Республіки”, який був жовто-блакитним.

У 1918 р., у період Гетьманату Павла Скоропадського, порядок кольорів було змінено на синьо-жовтий. Таким він залишився і в період влади Директорії.

У листопаді 1918 р. у Львові Українська Національна Рада затвердила “Тимчасовий основний закон”, який дав назву новоствореній державі – Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).

Артикул 5 цього закону проголошував прапор держави – блакитно-жовтий.

20 березня 1920 року ухвалено крайовий синьо-жовтий прапор для Закарпатської України, а 15 березня 1939 р. він був прийнятий як державний прапор Карпатської України.

У Радянській Україні не могло бути й мови про поширення жовто-блакитних кольорів. Так, ширилися вигадки, що синьо-жовті фарби запозичені Мазепою зі шведського прапора, що подібні кольори мали місце на прапорах періоду Директорії та за гетьманства П.Скоропадського, а ще – в Організації Українських Націоналістів. Слова “блакить” і “блакитний” нівелювалися, замість них запроваджувались російські “голубий”, “лазуровий”.

Із проголошенням незалежності України віддали належне синьо-жовтому знамену й визначили його національним символом козацтва впродовж багатьох століть.

Отже, Державний прапор України-стяг із двох  рівновеликих горизонтальних смуг синього  і жовтого кольору.   Таким чином, ми бачимо, що саме синьо-жовтий колір прапора має всі ознаки українського національного символу. Для українців це кольори чистого неба і пшеничного лану.

Український народ не міг відкинути історичну традицію створення своєї держави саме під цим знаменом.

Отже, ці кольори зародилися в надрах українського народу, без будь-яких сторонніх впливів. Український прапор, який був довгий час національним символом, став згідно з 20-ю статтею Конституції Державним прапором України. І сьогодні наш синьо-жовтий прапор майорить у кожному місті і селі.

На Яворівщині теж замайорів прапор над приміщенням колишнього райвиконкому.

Відповідно до  архівних документів Яворівської районної ради, 3 квітня 1990 року відбулось засідання першої сесії XXІ скликання народних депутатів Яворівської районної ради, на якому прийнято рішення  «Про підняття над адміністративним будинком Яворівської районної ради народних депутатів Національного прапора України», саме тоді  Районна рада народних депутатів

28 січня 1992 року Верховна Рада України офіційно затвердила державним прапором України синьо-жовтий стяг.   23 серпня 2004 року Президент України підписав Указ № 987/2004 «Про День Державного Прапора Ураїни».  Цим Указом було встановлено  нове свято –День Державного Прапора  України, яке щороку відзначається 23 серпня.

Для захисників рідної землі прапор був і є символом мужності й відваги в боротьбі за свободу та незалежність своєї Батьківщини. Під ним ішли та ідуть в бій,  гинуть та здійснюють подвиги.

З початку війни на Донбасі на даний час  українські воїни підняли Державний прапор України на гідну шани й поваги висоту.

Синьо-жовті стяги майорять на бойових машинах українських захисників, блокпостах, над бліндажами.

Вони не лише нагадують бійцям про обов’язок захищати рідну землю, а й прострілені кулями, вицвілі під пекучим сонцем, пропахлі порохом стають оберегами та символами віри в перемогу.

 

Начальник архівного відділу                                                  А. Адамчук

Яворівської районної державної

адміністрації

 

 

 

 

Джерело