Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі брати і сестри!

Сьогодні понеділок, 5 вересня 2022 року, і в Україні йде вже 194-й день великої війни, яку росія веде проти українського народу. Ми недаремно рахуємо дні. Бо ця війна, найбільша за інтенсивністю і масштабами після закінчення Другої світової війни, – великий злочин проти людини, проти людяності. І ми не маємо права до неї звикнути, не маємо права сприйняти її як щось нормальне.

За повідомленнями, які ми отримуємо від української влади, від початку війни по Україні було випущено 3500 ракет. Це абсолютний рекорд в історії сучасних воєн. Серед цивільного населення загинуло понад 7 000 осіб, а 5 500 були поранені. Це тільки за офіційними даними, насправді ці цифри значно більші. Майже третина населення України стала або біженцями, або вимушено переселеними особами.

Але Україна стоїть. Україна бореться. Україна молиться і затуляє собою сучасне людство від російських ракет і авіаційних ударів.

Ми в Україні не втомлюємося мріяти, бо не просто віримо, а знаємо, що Україна переможе. Тому замислюємося над тим, щоб навіть із цієї драматичної війни можна були винести добрі, правильні висновки та уроки.

Упродовж останніх тижнів ми подорожували сторінками соціального вчення Церкви. Говорили про чотири принципи державного будівництва, про права людини, про те, як сьогодні людство може і повинне будувати мир у світі та запобігати військовим конфліктам. Крім того, розглядали правила мудрого християнського господарювання і провадження економічного життя суспільства.

Сьогодні запрошую вас зробити крок далі. Роздумуючи над різними принципами, ми, як добрі мрійники, питали себе: як ці принципи здійснити? Як їх втілити в особистому житті та в житті нашого суспільства? Катехизм нашої Церкви має унікальний документ, який називається «Суспільний дороговказ віруючого». У ньому подані вказівки, як ті принципи, що про них ми чули, втілити в нашому житті.

Цей документ був прийнятий на Патріаршому Соборі у Львові наприкінці червня – на початку липня 2002 року і затверджений Синодом наших владик у Києві 15 липня 2002 року. Йому виповнилося 20 років.

Суспільний дороговказ віруючого починається так: «Будучи охрещеним в ім’я Пресвятої Тройці, маючи приклад святих ісповідників і мучеників, перебуваючи під небесним заступництвом Пресвятої Богородиці, я вірний (а) Української Греко-Католицької Церкви, дотримуюся таких принципів».

Перша заповідь суспільного життя: «Живу вірою в Ісуса Христа за вченням Церкви. Допомагаю суспільству через особисте життя в Божій благодаті. Шаную образ Божий у кожній людині. Уникаю забобонів і ворожби». Ця заповідь каже, що віруюча людина повинна втілювати свою віру в суспільному житті. Наша віра не є приватною справою, про яку ми можемо говорити тільки вдома за зачиненими дверима. Маємо діяти в суспільстві відповідно до принципів нашої віри. А щоб мати силу це робити, треба бути вільними від гріха, жити в Божій благодаті.

Ми, християни, віримо у воплочення. Тому наша віра повинна втілюватися, ставати змістом наших конкретних вчинків. Бо християнська віра – це віра в об’єктивну істину, яка стає змістом нашого життя і нашої життєдіяльності. Ми шануємо образ Божий у кожній людині і це засада нашого суспільного життя та нашої поведінки. І очевидно, ми уникаємо забобонів і ворожби. Плекаймо нашу віру і не сороммося засвідчити її в суспільному житті.

Сьогодні я б хотів звернутися до нашої молоді, до дівчат і хлопців. Дорогі брати і сестри, нині саме на ваші плечі впав увесь тягар цієї війни. Саме українська молодь тепер захищає нашу Батьківщину. Вона виборює право на існування для вільної, незалежної України. І тому турбота про українську молодь є в центрі уваги душпастирського служіння нашої Церкви.

Зазвичай дівчата і хлопці на цьому етапі свого життя намагаються зрозуміти, ким їм бути, яку професію обрати. Одне з найважливіших рішень – якою дорогою йти, чи готуватися до подружнього життя, чи до богопосвяченого дівицтва. Для того щоб розрізнити своє покликання, його збагнути, а потім мати відвагу його втілювати в житті, потрібно доброго порадника, духівника. І ваша Церква хоче вам у цьому допомогти.

Тому, дорогі дівчата і хлопці, щороку ми організовуємо для вас у вересні фестиваль «Вітер На-Дії». Бо надією ми живемо і вона є першим плодом нашої віри в Бога. Цього року цей фестиваль відбудеться 17-18 вересня в місті Кракові в Польщі. Запрошую вас усіх на цей захід. Нехай вітер надії вижене з України дух ворожого задуму і дасть нашій молоді перспективу нового вільного життя у своїй Батьківщині.

Боже, благослови Україну! Боже, благослови нашу молодь! Боже, благослови наше військо! Боже, дай Україні справедливий мир!

Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Дякуємо🙏, що ви є! ▶ПІДПИШІТЬСЯ http://bit.ly/33c60vX та ВМИКАЙТЕ 🔔, СТАВТЕ 👍

▄▀ Підтримати ЖИВЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ →http://zhyve.tv/donate/ ▄▀

#StandWithUkraine #Війна #УГКЦ

Джерело