​​#fightforukraine

Комбат 24-ї окремої механізованої бригади Сергій Мазорчук із позивним «Ірис» почав свій військовий шлях у 15 років – коли вступив в Острозький військовий ліцей на Рівненщині. У 21 став командиром взводу. З 2015-го служив у зоні АТО. Протягом 8 років Сергій пройшов різні бойові точки на Сході. Рік був неподалік селища Кримське на Донеччині. Далі – у Зайцевому біля Горлівки. Брав участь у запеклих боях, де відстань до ворога становила кілька десятків метрів.

У кінці червня 2022 року на позиції у Золотому на Луганщині як командир батальйону вивів з оточення 350 побратимів:

«Ми виходили у кілька етапів. Командир бригади визначив, хто за ким рухається. Ми залишали позиції крайніми. Третій батальйон прикривав нас із боку Лоскутівки, а другий – від Гірського в напрямку Лисичанська. З восьмої вечора 21 червня підрозділи почали помалу відтягуватися із Золотого – Гірського. Піхота їхала автомобілями «Пікап» кілька кілометрів, поки ворог нас не бачив, а далі йшли пішки до Лисичанська 17-20 кілометрів».

Під час виходу з оточення троє військовослужбовців батальйону загинули, п'ятеро отримали поранення. У той же день кільце ворожих військ замкнулося. І якби не успішне виведення підрозділів – могло бути ще одне Дебальцеве.

Батьки Сергія — представники цивільних професій. Але він мріяв бути військовим. Коли розпочалася російсько-українська війна у 2014 році, Сергій учився в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. До випуску готувався наступного року. Але після подій у Дебальцевому, академія пришвидшила навчання. У 2015-му був достроковий випуск, і на початку березня того ж року потрапив у 24-ту окрему механізовану бригаду імені короля Данила.

Сергій Мазорчук далі боронить Україну. Він не втрачає оптимізму: «Путін уже програв. Він очікував на нашу швидку капітуляцію і не був готовий до затяжної війни. Я думаю, що нашу армію переозброять і в найближчі місяці відбудеться переломний момент. Звичайно, втрати будуть, але нам є за що і за кого боротися. Переможемо»