Фейк: Росія не проводить «фільтрацію» на захоплених нею територіях України
За даними проєкту Conflict Observatory, на території України налічується принаймні 21 фільтраційний табір, організований російськими спецслужбами. Правозахисна організація Human Rights Watch, опитавши 117 очевидців, більшість із яких були змушені пройти так званий «процес фільтрації» для зачистки «неблагонадійних», дійшла висновку, що такі дії Росії є серйозним порушенням законів війни, рівносильним воєнним злочинам.
Помічниця генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй з прав людини Ілзе Брандс Кехріс на засіданні Ради Безпеки ООН 7 вересня розповіла про численні порушення, пов’язані з російськими фільтраційними таборами для українців на тимчасово окупованих територіях. Російська сторона намагалася спростувати ці звинувачення, заявивши, що, мовляв, те, що «Захід називає «фільтрацією», насправді є заходами з реєстрації українських біженців, які рятуються від війни в Росії». Російські ЗМІ також блискавично відреагували на заяви в ООН, написавши, що такі припущення на адресу Росії – це «марення душевнохворого» і свідчать про початок «нової віхи в дезінформаційній кампанії Заходу проти РФ».
Однак звинувачення на адресу Росії у проведенні фільтраційних заходів на тимчасово окупованих територіях України, насильницькому переміщенні населення, незаконних усиновленнях в РФ українських дітей, що залишилися без батьківського піклування, зовсім не є безпідставними, як стверджує Москва. Навпаки, вони підтверджуються багатьма джерелами, включаючи розслідування правозахисних організацій, розвіддані українських та західних спецслужб, інтерв’ю людей, які пройшли через «фільтрацію» тощо.
За даними проєкту Conflict Observatory Єльського університету, на території України станом на серпень 2022 року налічувався щонайменше 21 фільтраційний табір. Аналітики університету в процесі збору даних працювали з відкритими джерелами — новинами та візуальними джерелами із соціальних мереж, а також із супутниковими знімками цих таборів.
Система фільтрації, як пояснюється в дослідженні, є фізичною інфраструктурою, де реєструють, допитують і утримують українських цивільних осіб, військовополонених та інших осіб на територіях, окупованих Росією. Також є свідчення того, що ця система була створена за кілька тижнів до початку вторгнення і, ймовірно, розширилася після захоплення Росією Маріуполя у квітні 2022 року для забезпечення фільтрації всіх громадян. Дослідники поділяють табори на чотири категорії: місця реєстрації; заклади, де переміщені особи примусово утримуються до моменту проведення допиту; центри для проведення повторних допитів і, нарешті, табори для інтернованих.
Метою «фільтрації», як раніше пояснювали в Офісі омбудсмена України, є проведення обліку вцілілого населення — для перевірки людей на лояльність до російської окупаційної влади та для подальшої «зачистки» неблагонадійних. Це відбувається, у тому числі, й за наводкою колаборантів, які надають окупантам списки працівників державних установ, комунальних служб, учасників АТО/ОСС та українських активістів.
Натаніель Реймонд, виконавчий директор лабораторії Conflict Observatory, у коментарі для Reuters заявив, що існування такої системи фільтрації є «надзвичайною ситуацією з правами людини».
«Умови, про які повідомляють особи, випущені з досліджуваних закладів, відповідно до міжнародного гуманітарного права та прав людини можуть вважатися жорстокими, нелюдськими і такими, що принижують гідність. Ці умови включають переповненість приміщень, відсутність доступу до відповідних санітарних умов, недостатню кількість їжі та чистої води, вплив стихії, відмову в медичній допомозі та використання ізоляції. Також є конкретні випадки, через які пройшли звільнені, наприклад, застосування електричного струму, екстремальні умови ізоляції та фізичне насильство. Це може потенційно вважатися тортурами, якщо застосування цього доведено», – наголошується у звіті дослідницької групи.
1 вересня правозахисна організація Human Rights Watch (HRW) опублікувала доповідь «У нас не було вибору». Фільтрація і воєнні злочини, примусове вивезення українських цивільних осіб до Росії». Це дослідження ґрунтується на інтерв’ю зі 117 очевидцями, більшість із яких були змушені пройти так званий «процес фільтрації».
У доповіді HRW наголошується, що такі дії з боку РФ є серйозним порушенням законів війни, що прирівнюються до воєнних злочинів. Представники РФ за допомогою тиску змушували громадян України переїжджати на раніше окуповані території — до так званих «ДНР» та «ЛНР» або до Росії, стверджуючи, що в них немає вибору. Найбільше насильно переміщених осіб було серед жителів Маріуполя та Харківської області. Більше того, під час переміщення багато українців змушені були проїжджати через райони запеклих боїв, обстрілів, а також безліч блокпостів російської армії, де їх багато разів доглядали та допитували.
Аналітики HRW зазначають, що за своїм масштабом і систематичним характером процес фільтрації має каральний і образливий характер. Російська влада під час фільтрації збирала у громадян України особисті та біометричні дані, копіювала всі дані з телефонів, переглядала особисті листування та акаунти в соцмережах. В Управлінні Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини (УВКПЛ), де також проводили своє незалежне розслідування, підтвердили, що під час фільтрації люди піддаються особистому огляду — іноді з примусовим оголенням, з докладними допитами про походження, сімейні зв’язки, політичні погляди та уподобання; жінки та дівчатка наражаються на ризик сексуального насильства.
Якщо людина не пройшла процес фільтрації (наприклад, через можливі підозри у зв’язках з українською армією, проукраїнські чи антиросійські погляди), її відправляють на територію так званої «ДНР». УВКПЛ документально зафіксувало, що такі чоловіки та жінки зазнавали тортур, жорстокого поводження, відомо також про випадки їх зникнення. Про багатьох таких людей відтоді немає ніякої інформації.
Співробітникам HRW також вдалося поспілкуватися із деякими українцями, яких вивезли. Ці люди повідомили, що від них вимагали підписати документи про те, що вони були свідками воєнних злочинів українських військових.
В організації наголошують, що більшість задокументованих HRW випадків вивезення українців із Маріуполя та Харківської областей до Росії відноситься до примусового переміщення. Міжнародне гуманітарне право забороняє російській стороні примушувати цивільних осіб індивідуально чи масово евакуюватись до Росії. «Переміщення цивільних осіб не є виправданим чи законним з гуманітарних міркувань, якщо гуманітарна криза, що викликала переміщення, сама по собі є результатом незаконної діяльності держави-окупанта», – сказано у звіті HRW.
На сьогодні точно не відомо кількість людей, які пройшли через фільтрацію й були насильно вивезені до Росії. 20 червня віцепрем’єр-міністр України Ірина Верещук заявила, що до Росії силоміць вивезли 1,2 мільйона громадян України, зокрема, 240 тисяч дітей. У HRW зазначають, що хоча загальна кількість цивільних осіб, перевезених до Росії, – добровільно чи примусово – залишається незрозумілою, багато з них було відправлено до Росії в рамках організованих масових переміщень, деякі з цих людей планували таким чином потрапити на територію, яку контролює Україна. Ці обставини та контекст, у яких здійснювалися такі переміщення, робить їх незаконними та насильницькими.
Очільниця ООН з політичних питань Розмарі ДіКарло під час засідання Ради Безпеки ООН 7 вересня заявила, що постійні повідомлення про депортації й так звані «фільтраційні табори», організовані Росією, викликають «надзвичайне занепокоєння». Вона закликала Росію надати ООН доступ до громадян України, які проживають на контрольованих російськими військовими територіях. Крім того, як зазначила Розмарі ДіКарло, «Міжнародний комітет Червоного Хреста і Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні повинні мати безперешкодний доступ до всіх осіб, затриманих у зв’язку з війною, що триває».
Раніше StopFake спростовував неправдиву інформацію кремлівського агітпропу про те, що, побоюючись «київського режиму», біженці з України нібито добровільно виїжджають до Росії.