Китайські засоби масової інформації, підконтрольні КПК, від початку російсько-української війни дедалі активніше формують для своєї внутрішньої аудиторії позитивний образ Володимира Путіна та усіх дій Кремля у зовнішній політиці. Це відбувається попри явні розбіжності між Москвою та Пекіном, які проявилися, наприклад, під час  останньої зустрічі  Путіна та лідера КНР Сі Цзіньпіна в Узбекистані, та відмову Китаю від прямої і відвертої підтримки російського вторгнення в Україну, пише  Радіо Свобода.

Комуністична партія Китаю з 24 лютого організувала велику ідеологічну кампанію, спрямовану переважно на китайських чиновників та молодь, суть якої коротко можна сформулювати так: «Наша країна не відвернеться від Росії, хоч би що та вчинила». Але водночас на світовій арені підтримка Пекіном дій Москви в Україні помітно коливається.

15 вересня  Володимир Путін  та  Сі Цзіньпін  вперше з минулої зими  зустрілися у Самарканді  на саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС) в Узбекистані. Під час бесіди з головою КНР Путін заявив, що розуміє «заклопотаність» Китаю, пов’язану з «українською кризою», і високо цінує «збалансовану позицію китайських друзів». Він також висловився на підтримку КНР, засудивши «провокації США та їхніх сателітів у Тайванській протоці». Фактично це звучало як скарга та визнання того, що Москві не вистачає повноцінної підтримки з боку її найбільшого та наймогутнішого «партнера».

Сі Цзіньпін у свою чергу в Самарканді заявив, що Китай готовий «разом із Росією взяти на себе роль великих держав і відігравати керівну роль, щоб привнести стабільність та позитивну енергію у світ». Він також зазначив, що цінує «прихильність Росії принципу одного Китаю». Але у всіх своїх зауваженнях Сі Цзіньпін жодного разу взагалі не згадав навіть слова «Україна». Більшість експертів-китаїстів, знайомих із тонкощами офіційної китайської політичної риторики, сходяться на думці, що ці слова голови КНР слід трактувати як неявний закид, звернений до Путіна.

Спілкування Володимира Путіна та Сі Цзіньпіна на саміті ШОС у складі делегацій. 15 вересня 2022 року

Наприклад,  Сергій Радченко, професор американської Школи міжнародних досліджень імені Джона Гопкінса впевнений, що слова Сі Цзіньпіна – це акуратна «критика Росії в тому, що вона не діє як велика держава, і створює нестабільність у світі, яка заважає Китаю». Навіть  Ши Іньхун, професор і політолог з Китайського народного університету в Пекіні, який зазвичай транслює офіційну лінію КПК,  підкреслює, що це була «найобережніша і найстриманіша заява товариша Сі за останні роки на тему стратегічних відносин між Китаєм та Росією».

Але, так чи інакше, хоча Китайська Народна Республіка, як і раніше, офіційно дотримується нейтральної позиції щодо війни Росії проти України, китайська державна пропаганда працює за заздалегідь наміченим планом. Згідно з доповіддю Державного департаменту США, вищі чиновники КПК та китайські державні медіа  активно поширюють  кремлівську точку зору на останні події,  зокрема й дезінформацію про злочини, які доведено або ще ймовірно вчиняються в Україні російськими військовослужбовцями. Російське вторгнення в Україну в КНР  також називається  виключно «спеціальною військовою операцією».

Водночас, що дуже важливо, як зазначає, наприклад,  в інтерв’ю газеті The Washington Post  Брет Шефер, один із керівників «Альянсу за демократію» німецького Фонду Маршалла, трансляція в КНР кремлівської пропаганди  допомагає залишатися  у світовому інформаційному полі державним російським ЗМІ, проти яких на Заході запроваджено жорсткі санкції.

МЗС КНР також продовжує допомагати Кремлю звинувачувати західні країни у розв’язанні цієї війни. «НАТО слід замислитися про те, яку роль Альянс відіграв у вирішенні питання європейської безпеки та в українській кризі», –  йшлося у твіті  міністерства закордонних справ Китаю ще 1 квітня.

NATO should reflect on what role it has played in the European security issue and the Ukraine crisis. pic.twitter.com/cc0W7doxj9

— Spokesperson发言人办公室 (@MFA_China) April 2, 2022

Коли після виведення російських військ із передмістя Києва Бучі наприкінці березня там на вулицях та в масових похованнях було виявлено сотні тіл убитих громадян України, китайський державний канал CGTN, яким керує КПК,  опублікував твіт, в якому заявлялося, що тіла вбитих «були “замовлені” США для того, щоб потім покласти відповідальність на Росію». CGTN також розповсюджував версію Кремля про те, що залізничний вокзал у Краматорську потрапив під обстріл українських, а не російських військових. Внаслідок обстрілу 8 квітня там загинуло понад 50 людей, серед яких п’ятеро дітей. А речник МЗС КНР  Чжао Ліцзянь  нещодавно знову  кілька разів сказав, що згоден із російськими заявами про існування на території України так званих «біолабораторій США», де ведуться дослідження, «спрямовані проти росіян».

Китайські університети за останні місяці  організували спеціальні заняття, аби дати студентам «правильне розуміння» російсько-української війни, під час яких наголошуються на «образах, завданих Росії Заходом». «Саме Сполучені Штати особисто підпалили ґніт нинішньої пожежі між Росією та Україною», –  йдеться  у серії редакційних статей у виданні  «Цзефанцзюнь бао»  («Щоденна газета Народно-визвольної армії Китаю»).

Портрет Сі Цзіньпіна в Музеї Комуністичної партії Китаю в Пекіні. 3 вересня 2022 року

Минулої весни для всіх керівників КПК, починаючи від районних комітетів партії, і для низки депутатів Всекитайських зборів народних представників за зачиненими дверима  було організовано перегляд  знятого на замовлення китайської компартії документального фільму «Політичний нігілізм та радянський колапс», в якому президент Росії Володимир Путін підноситься як герой. «Принизливий розпад Радянського Союзу», йдеться у цьому фільмі, став «результатом зусиль США щодо знищення його існування».

Це кіно вихваляє Путіна як великого політичного та військового лідера, який «повернув росіянам патріотичну гордість за їхнє минуле». У 101-хвилинному документальному фільмі, який було завершено ще минулого року, звичайно, війна в Україні не згадується, проте часто звучить теза, що Росія має рацію, «турбуючись про сусідів, які відкололися від Радянського Союзу». Володимир Путін описується як лідер, який «очищає Росію від політичних токсинів, що знищили Радянський Союз».

Повністю його можна подивитися,  пройшовши за цим посиланням, а деякі уривки можна побачити тут:

https://www.youtube.com/embed/Ea4e11V6ses

«Найпотужніша зброя, яку має Захід – це, крім атомних бомб і ракет, методи, які він використовує в ідеологічній боротьбі», – каже ведучий, цитуючи одного відомого російського прокремлівського історика. Після розпаду Радянського Союзу, йдеться у фільмі, «деякі країни Східної Європи, Центральної Азії та Закавказзя стали передовими позиціями Заходу для втручання у справи Росії».

Розпад СРСР у цьому фільмі подається насамперед як урок китайським керівникам та чиновникам, щоб вони «не спокушалися західним лібералізмом». Автори підкреслюють, що Китай ніколи не повинен слідувати тим самим курсом, що й нещодавно померлий останній лідер Радянського Союзу  Михайло Горбачов, який почав Перебудову, започаткував гласність і взаємодію із Заходом.

Цікаво, що ще у 2013 році на замовлення ЦК КПК у Китаї було знято ще один, дуже схожий документальний фільм про розвал Радянського Союзу, який пропонує китайському (і закордонному) глядачеві ясну та ідеологічно вивірену інтерпретацію тих подій. У ньому в краху Радянського Союзу звинувачується виключно «політична лібералізація», особливо те, що офіційний Пекін називає «історичним нігілізмом», і наголошується на всіх «помилках», скоєних КПРС. Наприклад, рок-музика та сучасна західна мода називаються «симптомами моральної гнилі», яка призвела до морального занепаду СРСР.

Цей фільм у Youtube:

https://www.youtube.com/embed/fHeyQY_Nm88

Автори також звинувачують деяких російських та західних істориків у тому, що вони повністю сфабрикували дані про багатомільйонні жертви сталінських репресій, і кажуть, що Сталін був великим лідером, який привів свою країну до процвітання.

Наприкінці фільму Володимир Путін звеличується як політик, який «відновив дух Росії». Показано, як російський президент марширує разом із усіма на параді «Безсмертного полку», а молоді росіяни цілують транспаранти з його портретом. Попередні ж радянські лідери, насамперед Михайло Горбачов і  Микита Хрущов, зображуються як дурні й ошуканці, «зачаровані піснею сирен ліберальних реформ та переваги Заходу».

Джерело: Олександр Гостєв, для Радіо Свобода

Джерело