Як і навіщо російська пропаганда «шукає» біолабораторії США в Україні та світі?
Найбільшу кількість серед джерел інформації щодо діяльності так званих «американських біолабораторій» становлять самі ж російські структури – Міноборони РФ, Парламентська комісія з розслідування діяльності біолабораторій США в Україні тощо. Але найбільшим спікером щодо цієї теми була співголова парламентської комісії з розслідування роботи американських біолабораторій в Україні Ірина Ярова.
«Доказовою базою» пропагандистам слугують фейкові документи. Наприклад, у червні російські ЗМІ почали тиражувати нібито документ Міністерства оборони України, який мав довести існування «секретних біолабораторій» і їхню роботу з військово-біологічними лабораторіями США. Проте такий документ містив низку мовних помилок, вказуючи на російського автора документа.
Також час від часу заяви щодо «військової біодіяльності США в Україні» у російських медіа з’являлися від представників Китаю та Північної Кореї.
Пропаганда РФ намагалася притягнути до коментарів начебто українську сторону. Проте, насправді, за цим всім ховаються лише колаборанти та проросійські політики-втікачі.
Наприклад, не одну заяву щодо «біолабораторій» за період дослідження зробив колаборант і так званий «член головної ради військово-цивільної адміністрації Запорізької області» окупаційної влади Володимир Рогов. Також інформацію поширював Микола Азаров.
Посилається російська пропаганда і на західних представників, але коментарі таких спікерів, як правило, зазнають маніпуляцій. Прикладом є промова Вікторії Нуланд, заступниці держсекретаря США, слова якої вирвали з контексту. У такий спосіб російська пропаганда запустила дезінформацію про те, що США визнали існування своїх «біолабораторій» на території України.
Де ж шукати уявні «біолабораторії США» в Україні та світі?
З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну та захоплення російськими окупантами українських міст так звані «біолабораторії» почали масово отримувати чіткі геолокації. І, як не дивно, більшість з них виявлялися на тимчасово окупованих територіях, а також на територіях, на яких велися активні бойові дії, та у прифронтових містах.
Наприклад, з травня до серпня такі «біолабораторії» нібито розташовувалися у Маріуполі, селі Стрілечому Харківської області, Запоріжжі, Рубіжному і Сєвєродонецьку.
Тільки ось про «біолабораторії у Запоріжжі» робив заяви той самий колаборант Володимир Рогов; у Рубіжному російська пропаганда перетворила в «секретну біолабораторію» звичайну фармацевтичну компанію; а в Маріуполі «біолабораторією НАТО» назвали лабораторію «Донецького обласного центру контролю та профілактики захворювань Міністерства охорони здоров’я України», функція якої епідемічний контроль у регіоні і жодного стосунку до НАТО вона не має.
Однак, «біолабораторії США» – це міф російської пропаганди не лише щодо України. Згадки про «діяльність американських біолабораторій» в медіа РФ лише протягом травня-серпня були виявлені щодо Нігерії, Азейбарджану, Казахстану, Вірменії, Грузії, Чорногорії, Таджикистану, Киргизстану тощо. Ключовою фігурою у цих всіх наративах є США, яка начебто створює, фінансує, керує цими «біолабораторіями».
Активну дезінформаційну кампанію щодо Нігерії у травні-червні спровокувало поширення віспи мавп, появу якої російська пропаганда пов’язала із «біолабораторіями США» в Нігерії.
Які вигадки розповідає пропаганда РФ про «секретні біолабораторії»?
Тези та наративи, які постійно відтворювалися у період з травня до серпня у російському інформаційному просторі:
«Розробки в біолабораторіях США в Україні та світі мають загрозливий/смертельний характер». Особливо активно цей наратив поширювався у травні та червні, більш чітких обрисів він набув у наступні місяці та у контексті інших наративів.
У серпні такий наратив також використав Міністр оборони РФ Сергій Шойгу щодо «біолабораторій» в Африці, Азії та Латинській Америці.
«США керує Україною та світом з допомогою біолабораторій» – поширений російський наратив. Наприклад, за словами Ірини Ярової, «американські військові біолабораторії спрямовані на створення системи залежності усього світу від США, у тому числі в питанні порятунку життів. США з їхньою допомогою управляють чисельністю населення в різних країнах». Іншою «тезою» стало те, що «під виглядом допомоги Пентагон окупував Україну».
«Українці/солдати ЗСУ – об’єкти експериментів США». Тут відзначається поступова трансформація наративу протягом травня-серпня. У травні бачимо узагальнений наратив, що «США зробила українців своїми об’єктами дослідів», натомість у липні цей наратив починає застосовуватися у контексті військовослужбовців ЗСУ.
Зокрема, у другій половині липня почали поширюватися повідомлення, що начебто «бійців ЗСУ накачували наркотиками з американських біолабораторій». Наприклад, 16 липня на телеканалі «Росія-1» з’явився сюжет про «мережу біолабораторій» у Луганській області, де начебто знайшли «сильнодіючі препарати, які також нібито можна знайти в аптечках українських солдатів». Але це також фейк.
Крім того, у цей же час поширювався й наратив «Київ проводив досліди над військовими ЗСУ». Дезінформаційний наратив щодо «експериментів над бійцями ЗСУ зі сторони США» надалі активно циркулював у пропагандистських медіа до кінця літа.
У кінці липня також наратив розширився до того, що начебто «Пентагон використовує не лише українців, а й болгар та американців у біологічних експериментах».
«Біолабораторії США – це воєнні об’єкти НАТО біля самого кордону з РФ». Цей наратив також часто лунав з вуст Ірини Ярової про те, що начебто «біолабораторії США по периметру РФ можна вважати об’єктами НАТО».
Проте, наприклад, Україна не є членом НАТО, тож відкриття військових об’єктів НАТО тут неможливе. Військова співпраця України та НАТО обмежується допомогою у проведенні реформ в Україні, проведенням консультацій, обміном досвіду між військовими, участю окремих підрозділів Збройних сил України в операціях чи навчаннях НАТО.
«Україна – це полігон для США». Ще одна «теза», яку неодноразово повторювала російська пропаганда щодо «розміщення біолабораторій США в Україні».
«Проведення «спеціальної воєнної операції» розкрило плани біологічних атак США проти Росії і змусило заморозити діяльність біолабораторій США». У липні попередній наратив про «НАТО біля кордонів РФ» трансформувався у «конкретну загрозу для РФ біологічної зброї США». Таким чином РФ намагається і надалі виправдовувати вторгнення в Україну та розповідати про «успішний» перебіг «спецоперації».
Відповідно до пропаганди РФ, «розпочавши процес зупинення діяльності американських біолабораторій в Україні, Росія надає неоціненну послугу світовій спільноті». Такий наратив перегукується зі стандартними наративами РФ про «миротворців» і «благородні цілі».
Водночас у липні збільшилася кількість повідомлень про «готовність/спроможність РФ захистити себе від біологічної зброї США направленої проти РФ».
«Офіційна діяльність Пентагону в Україні – це лише ширма для проведення незаконних військово-біологічних досліджень». Таку «тезу» у липні поширювало Міноборони РФ, що надає теорії «біолабораторій» конспірологічного характеру.
«В біолабораторіях США створювалися/Біолабораторії США стали причиною поширення COVID-19, віспи мавп тощо». З новою силою цей наратив ожив щодо Нігерії у травні та червні у контексті поширення віспи мавп.
Не стихала й тема COVID-19 та звинувачення у його створенні американських біолабораторій, особливо активною вона була у липні та серпні. А також, відповідно до пропаганди РФ, «на Донбасі зросла захворюваність на інфекції після біопрограм США», «Сполучені Штати вели дослідження вірусів Еболи та віспи на території України», «у Держдумі РФ пов’язали зростання захворювань щитовидної залози в Україні з діяльністю в країні американських біологічних лабораторій», «влада Запоріжжя допустила зв’язок спалахів чуми свиней з біолабораторіями в Україні».
«Американська військово-біологічна програма стала продовженням проєктів фашистської Німеччини та мілітаристської Японії». «США разом із японцями продовжують проєкти фашистів у глобальному масштабі» – ще одну заяву поширила Ірина Ярова.
«У біолабораторіях США в Україні вивчають віруси, що можуть передаватися через тварин». Неодноразово російська пропаганда розповідала про про вирощування заражених птахів в біолабораторіях України. Цього разу влітку пропагандисти вигадали новий фейк – «біолабораторії, що куруються США, в Україні вивчали віруси, які здатні передаватися через комарів, зокрема лихоманку Денге».
На «підтвердження» Міністерство оборони РФ опублікувало 3 документи, проте це фейк – у документах взагалі не йдеться про те, щоб заражати людей вірусами через укуси комарів.
«Заперечення наявності біолабораторій США на території України та в інших країнах – це брехня». Хоч цей наратив не надто поширений в РФ, оскільки пропаганда РФ здебільшого фокусується на наявності, аніж на запереченні чужих спростувань, але все ж таки він присутній у порядку денному.
Як усе насправді?
«Таємні біолабораторії США в Україні» – це вигадка російської пропаганди. Немає жодного підтвердження, що в Україні є американські лабораторії.
Співпраця між Україною та США є у напрямку протидії біологічному тероризму і відбувається виключно в межах українського законодавства і в інтересах України.
Із 1993 року діє угода щодо надання допомоги нашій державі у ліквідації стратегічної ядерної зброї та запобігання розповсюдженню зброї масового знищення. Одним з її пунктів є своєчасне виявлення та протидія спалахам, що викликані небезпечними патогенами.
Також у 2005 році Міністерство охорони здоров’я України та Міністерство оборони США підписали рамкову Угоду про запобігання розповсюдженню технологій, патогенів та знань, які можуть бути використані у ході розробки біологічної зброї. У межах цієї Угоди було модернізовано (проведено ремонтні роботи, оновлено обладнання, закуплено витратні матеріали тощо) низку державних лабораторій, розташованих в Одеській, Харківській, Львівській, Київській, Вінницькій, Херсонській, Дніпропетровській областях.
СБУ України наголошує, що ці лабораторії фінансуються з держбюджету, підпорядковані МОЗ і Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Медіа версія статті на сайті Української правди