Цикл програм Комісії Душпастирства молоді “Виховання – справа серця”. Про адаптацію дітей та вчителів до педагогічного процесу в Польщі розповідає кандидатка психологічних наук, практичний психолог, психотерапевт, нейропсихолог – Катерина Дишель. 

Маємо два періоди адаптації дітей в Польщі. Перший тривав у квітні, коли тимчасово переселених дітей потрібно було адаптувати та інтегрувати в умовах сильного стресу. Для них це було незвичне середовище, адже потрібно було знати мову, вивчати її. Дошкільнятам легше, адже до них немає таких вимог, а виховання відбувається в процесі гри. А от для першокласників та старших дещо складніше, розповідає пані Катерина.

Саме найголовніше для дитини – безпека. Сьогодні діти, які перебувають близько півроку в Польщі вже адаптувалися. Багато хто інтегрувалися в групах рідної мови набагато швидше, адже мали звичне середовище. На відміну від них, ті діти, яких батьки привели в Польські групи та школи переживали більший стрес. У Польських однолітків склалося враження, що Українські діти більш замкнені та закриті і тому з ними не цікаво грати.

Одна із головних хибних поведінок батьків – це занадто високі вимоги до своїх дітей. Батьки намагаються їх навантажити немовби енциклопедією, щоб дитина була готова до всього. Польські  ж батьки спокійніші щодо виховного процесу та дають можливість дітям гармонійно розвиватися. Допомагайте дітям адаптуватися. 

Рекомендації батькам щодо виховного процесу:
1. Будьте на стороні дитини. Пам’ятайте, що ви одна команда. Дитині складніше ніж дорослим. Для неї важливе її середовище. Не знецінюйте.

2. Повертайтеся в теперішній час. Допомагайте дитині крок за кроком іти вперед і не перевантажуйте її.

3. Стежте за психоемоційним станом. Малорухливий спосіб життя, гаджети шкодять їй. Дотримуйтеся балансу.

4. Мотивація. Зацікавлюйте дитину, але уникайте постійної мотивації бо людина не може бути постійно перебувати в такому режимі.

5. Не вимагайте занадто багато від дитини.

6. Максимально зменьшіть вживання фаст-фуду.

7. Хваліть дитину, але не зловживайте похвалою. Це має бути гармонійно та доречно. Будьте природніми щодо радості успіхів дитини.

8. Не знецінюйте зусилля дитини.

Джерело