«Ми зі снайпером піднялися на четвертий поверх для спостереження і через деякий час помітили велику кількість ворожої піхоти. Ще через хвилину з-за будівель показалися два танки. Ми розуміли, що буде пекло. Нас було 13 осіб із невеликою кількістю піхоти, тобто максимум два відділення. Їх: три БМП, рота піхоти з двома танками підтримки та міномети. З іншого боку, ми бачили, що їх піхотинці не розуміли нічого. Коли була стрільба, вони не шукали жодного укриття, просто ставали на коліна. Проте, навіть 100 ненавчених військових з автоматами – це більше тисячі куль, які летять у твій бік. Вони просто давили нас кількістю», – запевняє гвардієць.

Ворожа піхота йшла як гарматне м’ясо. Вони були в радянських касках, навіть без бронежилетів.

«Мого побратима дуже дістали ворожі БМП, із РПГ він підбив одну з них. Підняв іншу «трубу» та почав злісно вишукувати ще одну. БМП не побачив, проте побачив групу ворожої піхоти та вистрілив просто в центр. Периферійним зором я помітив як їх тіла розлітаються в сторони. Загалом, тоді ми завдали ворогу величезних втрат», – згадує Чех.

Ворожа техніка почала оточувати гвардійців з флангів. Безпечні виходи завалили танки, з запасного виходу бійці відступали під щільним вогнем противника.

«Їх мінометники професійно спрацювали: вони вели нас приблизно два кілометри. Це було неприємно. Для мене, особисто, це був перший такий мінометний обстріл», – ділиться враженнями гвардієць.

Потім гвардійці дізналися, що по групі окупантів почала працювати наша ствольна артилерія та міномети. Ворожу роту з технікою вдалося «перемолоти» майже повністю.

«В нас є хлопці з Луганська, з Херсона. Ми разом почали воювати з першого дня, ми разом і продовжимо. Разом до перемоги», – запевняє Чех.