Школа як місце зцілення, збереження духовності й пам’яті про своє коріння

День професійного розвитку вчителів англо-української двомовної програми провінції Манітоби, Канада

English-Ukrainian Bilingual Program – Professional Development Day

“Моя баба з України…”

Кевін Ламерукс/Kavin Lamoureux

Що було найважливішим для перших українських переселенців Північної Америки після приїзду в чужий, невідомий край? Видається, що передовсім добробут та майбутнє їхніх дітей. Однак, вивчаючи понад столітнє життя Діаспори, її розвиток й утвердження на канадській землі стає зрозуміло: на першому місці було збереження рідної мови, національних традицій, духовності та культури. І цю місію успішно виконували самі родини, школи українознавства й молодечі організації Діаспори.

За останні десятиліття до Канади прибуло чимало імміґрантів з України. Багато родин приїхали з дітьми, яким нелегко довелося вживатися у чужий світ. Тому в 1983 році у провінції Манітобі було схвалено англо-українську двомовну програму, яка пропонувала навчання українською мовою й заходи для підвищення знання про Україну і її культуру. Й сьогодні ця програма допомагає українським дітям зберегти щось дуже цінне у своєму життя – мову, віру, пам’ять про своє коріння, зблизитись зі “старою” імміграцією й внести свій посильний вклад у розвиток українських традицій у мистецтві, видавництві, спорті чи бізнесі.

Їхній внесок не тільки зміцнює українську Діаспору в Канаді, а й забезпечує її майбутність у ХХІ столітті.

У понеділок, 26 вересня 2022 року, сонячний вересневий ранок зібрав разом учителів Української Двомовної Програми провінції Манітоба (English-Ukrainian Bilingual Program Educators) у новому приміщенні шкільного відділу Seven Oaks (Seven Oaks School Division) для професійного вдосконалення та на цікаві майстер-класи. Вчителі мали змогу

познайомитися з чудовими людьми та професіоналами своєї справи українського походження та корінних народів канадського краю, такими як Дженіфер та Кевін Ламерукс, Алексіс Назаревич, Вікі Атала, Юлія Колосовська, Джізел Оаклей та Давид Хенріч.

У своєму виступі Дженіфер Ламерукс зазначила, як важливо пам’ятати про своє походження, історію, традиції та продовжувати вивчати рідну мову і культуру. Алексіс Назаревич, своєю чергою, звернула увагу на те, який пречудовий навколишній світ, які почуття пробуджує у нас природа, часто разюче подібна до природи рідного краю. Вона зауважила, що найчастіше основним стержнем, що міцно тримає нас на світі, є любов до рідної землі – як корінних народів цієї країни, так і українців, які прибували і продовжують приїжджати на канадську землю.

Виступ Вікі Атала мав на меті допомогти вчителям зрозуміти, як працювати з травмованими війною, природніми катаклізмами чи сімейними проблемами дітьми. Юлія Колосовська провела творчий майстер-клас і розповіла про вироби з бісеру й українські орнаменти.  Бісер – унікальний і універсальний матеріал для вишивки, плетіння, створення прикрас та інтер’єрних композицій. Бісероплетінням можна з легкістю захопити дітей, виготовляючи з ними невеликі плетені іграшки та прикрас, заспокоїти й спонукати до креативності. Джізел Оаклей захопила усіх цікавою екскурсією, під час якої усі заново відкрили для себе таємниці рослинного світу, щоб потім на уроках розповісти про них своїм учням.

Головний доповідач Кевін Ламерукс поділився з присутніми історією своєї родини. Його бабуся прибула в Канаду з України після Першої світової війни, а дідусь був корінним жителем прерій. Його розповідь допомогла зрозуміти, з якими проблемами вони зіткнулися, що їм довелося пережити і як він виростав під впливом двох зовсім різних традицій і звичаїв. Його історія унікальна і повчальна одночасно, вона захоплює інформацією про перетин двох культур, спонукає до вивчення свого коріння та історії. Кевін Ламекрус також зазначив, що окремо ми всі талановиті, здібні і вправні, але разом ми будуємо унікальну, ріноманітну та інклюзивну громаду. Наприкінці своєї доповіді пан Ламекрус наголосив, що найбільшим подарунком й підпорою для кожної людини є НАДІЯ.

“Пізнай свій край… себе, свій РІД, свій нарід, свою землю – і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, із тієї стежини вже рушили у життя твої нащадки. І також будеш ти,” – писав Григорій Сковорода, наш мудрий філософ-містик, богослов і педагог. Для цього й ми по крупицях збираємо мудрість інших, вчимося і навчаємо своїх учнів, допомагаючи їм розкривати свої таланти й не забувати про рідну батьківщину. Щира вдячність усім, хто допомагає нам у цьому, а також усім, хто допоміг нам так цікаво й змістовно провести цей навчальний і повчальний день: R.F. Morrison School Staff, Seven Oaks School Division, H.C. Avery and Manitoba Parents for Ukrainian Education -MPUE.

“З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе.”

(пісня Ніни Матвієнко та Раїси Кириченко “Сік землі”)

Наталія Совінська/Natala Sowinska,

вчитель Chief Peguis Middle School

Фото: Норберт К. Іван/Norbert K. Iwan

   

Джерело