​​#ПатрониЗСУ

17-та окрема танкова Криворізька бригада з 2019 року названа на честь Костянтина Пестушка. Отаман Кость Пестушко «Блакитний» – одна з яскравих постатей Української революції 1917–1921 років. Він – творець Степової дивізії та головний отаман Холодного яру.

Майбутній лідер українських повстанців народився 1898 року в селі Ганнівка (сьогодні входить до Петрівської громади Олександрійського району Кіровоградської області) у заможній і багатодітній селянській родині. Навчався Кость в Олександрівському механіко-технічному училищі (попередник Запорізького технічного університету). І, мабуть, став би інженером, якби не Перша світова війна. У 1916-му він опинився на фронті рядовим солдатом в армії Російської імперії. За хоробрість у боях нагороджений двома Георгіївськими хрестами. У 1917 році командування направило здібного солдата в офіцерську школу. І до кінця війни він уже був поручником, командував ротою.

З розвалом російської імперської армії після початку революції молодий офіцер повернувся на батьківщину. І в 1918 році Кость Пестушко вже став до лав українського війська.

З наступного року в рідному краї боровся з білогвардійцями Денікіна проти відновлення імперії. Свій повстанський загін, який налічував до 3 тисяч бійців, назвав «Республіканським військом». Саме тоді Кость Пестушко обрав собі псевдо «Степовий». Інший псевдонім, «Блакитний», він отримав, за переказами, за колір своїх очей.

Після окупації рідного краю більшовиками, Кость долучився до українського підпілля. Створив у Ганнівці повстанський підпільний комітет. Налагоджував зв’язки з армією Української Народної Республіки, підрозділи якої у той час здійснювали свій перший Зимовий похід по окупованій більшовиками території.

У травні 1920-го підняв антибільшовицьке повстання. Йому було лише 22 роки! Більшовики розпочали мобілізацію на окупованих ними територіях України. У Кривому Розі – нині це Дніпропетровська область – зібрали кілька тисяч мобілізованих. Після того, як усіх їх вишикували на міській площі, Кость Пестушко вийняв пістолет і застрелив більшовицького комісара зі словами: «За нашу кров! За нашу честь! За кривди нашому народові!». Це стало початком повстання.

До молодого, але досвідченого у військовій справі отамана приєдналися тисячі повстанців. Їхнє військо Кость називав Степовою дивізією. Вона налічувала до 20 тисяч воїнів. На озброєнні мали кулемети, гармати, автомобілі. Усе це захопили у більшовиків.

Упродовж літа й осені 1920 року дивізія вела бої з більшовиками. Вибила їх з Олександрії та інших міст, пускала під укіс ворожі поїзди. Здійснила похід до Херсона, а звідти до Холодного яру, де Костя обирали головним отаманом. Степова дивізія спільно з холодноярцями восени 1920-го вибила більшовиків із Черкас.

Коли настали холоди, отаман розпустив повстанців по домівках, щоби перечекали зиму. Сам же повернувся в рідне село. Там його наступної весни вистежили чекісти. Загинув отаман у бою з більшовицьким підрозділом. Його останніми словами стали: «Помираю за рідну Україну».

Нині справу отамана Блакитного продовжують танкісти 17-ї Криворізької бригади, яка з 2014 року протистоїть російському агресору, поступово звільняючи наші землі. На її рахунку сотні боїв та одиниць спаленої ворожої техніки, розбитих складів, укріплень, переправ, тисячі знищених рашистів.

#БоролисяПоборемо