Ми усі вже не ті, ким були 24 лютого. Тепер, коли по нашому рідному місті б’ють ракети окупантів, ми не боїмося, не тікаємо, ми сидимо в укриттях і донатимо на ЗСУ. Рівень нашої люті до ворога зростає з кожною повітряною тривогою, а після її закінчення ми виходимо з укриттів і робимо на своїх робочих місцях все, щоб країна вистояла.
Дорогі захисники та захисниці України, саме ваша відвага, сила та незламність надихають нас також триматися і бути незламними. Ви – наша гордість, джерело впевненості у завтрашньому дні та у дні, коли на весь світ прозвучить: «Українці перемогли!».
Це буде визначна подія для всіх українців, які відійшли у вічність, але за життя боролись за незалежність держави, та для всіх малих українців, які виростуть і не підуть воювати – завдяки вам.
Вічна пам’ять тим, хто не повернувся живим з поля бою. Щирі співчуття рідним. Ми з вами зробимо все, щоб пам’ять про ваших синів та доньок була живою і передавалася з покоління у покоління!