Серія «Київське християнство» Українського католицького університету поповнилася ще одним томом під назвою «Собори Київської архиєпархії». Презентація книжки відбулася 12 жовтня в онлайн режимі. У новому томі вміщені 45 документів-матеріалів соборів Київської митрополичої архиєпархії XV-XVIII століть, які є важливим свідченням про походження, традицію й тяглість соборів Київської архиєпархії від середньовіччя до ранньомодерного часу.

Вони стають підтвердженням того, що Греко-Католицька Церква, попри стереотипні уявлення, є органічною для українських земель і розвивалася не лише на території сучасної Галичини ― її витоки беруть початок у центральній частині України. Дослідники шукали документи у чотирнадцятьох бібліотечних і архівних зібраннях шести країн. Доповнює видання передмова професора Ігоря Скочиляса, яка заслуговує стати повноцінним монографічним виданням і може стати основою досліджень нових поколінь науковців. Про це — у репортажі Ольги Мар’ян для Релігійно-інформаційної служби України.

Власне ідея дослідити історичні джерела цього періоду існування Української Греко-Католицької Церкви належить Ігореві Скочилясу ― докторові історичних наук, завідувачеві кафедри історії Гуманітарного факультету УКУ, керівникові Центру релігійної культури, натхненнику й керівникові усієї програми «Київське християнство». На жаль, уже майже два роки вченого немає серед нас, однак його справа живе, має послідовників і дає вагомі плоди.

Ігор Скочиляс не встиг упорядкувати 14-ий том до кінця ― цим по його відході у вічність продовжили займатися дружина Ірина Скочиляс ― кандидатка історичних наук, і Дарія Сироїд ― кандидатка філологічних наук. Видання побачило світ завдяки співпраці Київської митрополичої архиєпархії УГКЦ, Центру релігійної культури імені Ігоря Скочиляса, Гуманітарного та Філософсько-богословського факультетів і навчально-дослідницької програми УКУ «Київське християнство».

Блаженніший Святослав: Це прорив свідомості самих греко-католиків

За словами Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, презентація нового видання надзвичайно важлива у житті сучасної Церкви, адже кожний крок у вивченні Унійної Церкви, Київської митрополії на землях Центральної та Правобережної України ― це прорив свідомості самих греко-католиків, а відтак ― дуже життєдайний вимір:

«Ми показуємо собі й усьому світові, що наша Церква родом звідси. Окрім цього, ми говоримо про собори Київської митрополії періоду, який об’єднує доунійний, унійний і післяунійний час життя цієї митрополії. Особливо йдеться про собори, які не лише займаються організаційними, душпастирськими та внутрішніми питаннями, але собори, на яких Церква як єдине тіло не тільки з духовенства й монахів, але й, перш за все, мирян роздумує над своєю ідентичністю в модерній добі. На таких соборах вирішується майбутнє Київської Церкви. Пізнати глибше соборність Київської митрополії та повчитися на взірцях еклезіального буття нашої Церкви в минулому для нас є надзвичайно важливо».

Блаженніший Святослав також наголошує, що документи попередніх століть дозволяють Церкві прослідкувати розвиток інституцій і органів, дослідити їхнє функціонування й порівняти з сучасними умовами.

«Ми готували Декрет, яким хотіли відновити фундацію Київської Трьохсвятительської семінарії. Тоді Ігор Скочиляс сказав: „Блаженніший, ви, будь ласка, нічого не створюйте в Київській архиєпархії. Усе те, що вам потрібно, вже колись там було. Ваше завдання ― відновлювати“. Завдяки його праці ми знайшли фундаційну грамоту Київської семінарії. Декретом ми відновили семінарію, яку російська влада закрила рішенням 1839-го року», ― додає Глава УГКЦ.

Отець Василь Чудійович: Ідея професора Скочиляса ― створити цілий науковий центр

Канцлер Київської архиєпархії УГКЦ о. Василь Чудійович пригадав, що їхня співпраця з Ігорем Скочилясом почалася ще 2012-го року, коли науковець уперше проводив лекції для духовенства архиєпархії. Відтоді почалися поглиблені спільні дослідження історії УГКЦ на Київщині, відбулися кілька міжнародних наукових конференцій і досі тривають публікації у видавничій серії «Київське християнство».

«Ідея професора Скочиляса ― створити цілий науковий центр, який би систематично опрацьовував джерела, популяризував їх, доносив історію нашої Церкви до широкого загалу. Це мав би бути центр „Житомирська унія: історичне передання та еклезіяльна традиція Київської архиєпархії“. Він мав об’єднати різних істориків, які займаються історією Унійної Церкви з різних країн. Багато ідей залишилося. Я певен, що презентоване нове видання ― це один з проростків зерна, яке посіяв професор Скочиляс», ― зазначив о. Василь.

Джерело

Джерело