Другий зимовий похід (Листопадовий рейд) Армії Української Народної Республіки відбуався в жовтні-листопаді 1921 року. В операції взяли участь добровольці з інтернованих в Польщі вояків Армії УНР, яких об’єднали в Українську Повстанчу Армію, яка мала підняти масове антибільшовицьке повстання на теренах України окупованих червоною Москвою. Загальне командування Повстанською Армією здійснював генерал Юрій Тютюнник, начальником штабу був полковник Юрій Отмарштейн.

Похід здійснювався трьома групами: «Бесарабською» з територій підконтрольних Румунії та «Подільською» і «Волинською» групами з територій України підконтрольних Польщі. Назви цих груп виводилися з назв теренів, на яких вони формувалися і з яких вони проривалися на територію України окуповано російсько-більшовицьким режимом («УССР»).

Подільська група під командуванням Михайла Палія розпочала Другий зимовий похід ще 25 жовтня 1921 року.

4 листопада 1921 в рейд Другого зимового походу Армії УНР вийшла (головна) Волинська група з району Олевська (Житомирщина). Під командуванням генерала Юрія Тютюнника, подолавши опір радянських прикордонників, перетнула польсько-український кордон (приблизно на межі сучасних Рівненської і Житомирської областей) і пройшла в Коростенський район. 7 листопада здобула Коростень (6 стрілецька дивізія полковника Вержбовця, однак радянська історіографія це заперечувала. Проте під натиском переважаючих сил противника українські частини змушені були відступити на Захід. Після бою відбулося об'єднання решток 4-го кінного корпусу 4-ї київської дивізії під командуванням полковника Палія-Сидорянського та 6-ї стрілецької дивізії полковника Вержбовця. 10 листопада об'єднаний загін захопив станцію Чоповичі, але після прибуття червоної стрілецької дивізії та бронепоїзда був вибитий. В районі селища Базар (тепер Житомирська обл.) група була оточена більшовицькою кавалерією Г. Котовського.

17 листопада 1921 в бою під селом Малі Міньки українські повстанці були розбиті переважаючими російсько-більшовицькими окупаційними силами. Частина учасників групи потрапила у полон, і після рішучої відмови перейти на службу до окупаційної Червоної армії 359 бійців Української Повстанської Армії 21 листопада 1921 було розстріляно під Базаром (Житомирщина). Тільки невеликий загін зі 150 бійців Волинської групи зумів прорвати оточення і перейти польський кордон. Прикордонники звітували, що відбулося прикордонне зіткнення біля с. Тернівка із «контрреволюційними силами».

Другий Зимовий похід частин Армії УНР став останньою героїчною спробою українських національно-державних сил відкритим військовим шляхом здобути незалежність України в ході національно-визвольних змагань 1917-1921рр.
Вже через десять років після цих подій, на окупованих російсько-більшовицьким режимом українських територіях, Москва організує геноцид українців Голодомором.

Книга "Спогади про Другий Зимовий похід" Рогозний Г. (сотник): http://geroika.org.ua/spohady-sotnyka-hrytska-rohoznoho-pro-druhyj-zymovyj-pohid/