10 листопада депутати Київради перейменували ще 11 вулиць, назви яких пов’язані з радянською та російською спадщиною
- Автор допису: Український інститут національної пам'яті
📍Столичну вулицю Ломоносова перейменували на вулицю Юлії Здановської.
Юлія Здановська народилася в Харкові у 2000 році. Мріяла вчителювати. У 14 років вступила до Українського фізико-математичного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Сама Юля, за спогадами друзів, називала цей заклад «українським Гоґвортсом».
У 2017-му Здановська в складі української команди здобула срібло на Європейській математичній олімпіаді серед дівчат. Того ж року почала вивчати комп’ютерну математику на механіко-математичному факультеті КНУ імені Тараса Шевченка. Торік долучилася до проєкту «Навчай для України», викладала інформатику в одній із сільських шкіл на Дніпровщині. Дівчина мріяла, щоб навчання математиці приносило учням задоволення.
Повномасштабне вторгнення застало Юлію в рідному Харкові. Вона могла евакуюватись, але лишилась, щоб допомагати іншим. Загинула внаслідок російського ракетного обстрілу будівлі Харківської ОДА 8 березня 2022 року.
Массачусетський технологічний інститут у пам’ять про Юлію Здановську створив безплатний освітній проєкт для українських старшокласників, які цікавляться математикою. Міжнародний конкурс з інформатики «Бебрас» у Новій Зеландії встановив почесні відзнаки імені Юлії Здановської.
📍Від учора в Києві з’явилась вулиця Віктора Некрасова, яка раніше називалась Північно-Сирецька.
Віктор Некрасов – київський письменник, дисидент, громадський діяч. Народився 1911 року в шляхетській родині Мотовилових. У 1929-му закінчив професійну школу залізничників, брав участь у будівництві столичного залізничного вокзалу. Згодом навчався в Київському будівельному інституті, був учнем архітектора Йосифа Каракіса.
З початком німецько-радянської війни вступив до лав Червоної армії. Служив у саперних підрозділах. Брав участь у Сталінградській битві, вигнанні нацистів з Донбасу та Одеси. Завершив війну у Польщі у званні капітана, мав бойові нагороди.
Повернувся до Києва. Почав займатись літературною діяльністю. У 1946 році вийшла його повість «В окопах Сталінграда», яка без прикрас розповідала про фронтову дійсність.
Некрасов був громадським активістом, дисидентом. Зокрема, підписав листи з засудженням реабілітації Сталіна у 1966 році та з протестом проти статей кримінального законодавства, запроваджених для боротьби з інакодумством. У 1969-му Некрасов підписав листа на захист В’ячеслава Чорновола. Виступав проти будівництва стадіону в Бабиному Яру та за меморіалізацію цього простору.
У 1974 році, після низки обшуків, провокацій та морального терору з боку КГБ, Віктора Некрасова та його дружину Галину Базій вислали за кордон та позбавили радянського громадянства. Мешкав у Парижі, продовжував літературну діяльність. Помер 1987 року від раку легенів.
📍Нову назву також отримала вулиця радянського генерала Карбишева – тепер вона має ім'я української соціологині Ірини Бекешкіної.
Ірина Бекешкіна народилась 1952 року в містечку Івдель, що на Уралі. Закінчила філософський факультет Київського університету. Працювала в журналі «Філософська думка», а згодом – науковою співробітницею в Інституті філософії та Інституті соціології.
У 1996 році Бекешкіна стала заступницею директора Фонду «Демократичні ініціативи», а у 2001-му – його науковою керівницею. В цей час «Демініціативи» проводили перші в Україні опитування виборців на виході з дільниць. Саме екзит-пол президентських виборів 2004 року від Фонду «Демократичні ініціативи» викрив масштабні фальсифікації та став одним із каталізаторів Помаранчевої революції.
У 2010 році, після смерті засновника фонду Ілька Кучеріва, Ірина Бекешкіна очолила «Демократичні ініціативи». Розробляла критерії оцінки рівня демократії в посткомуністичних країнах. Була одним із найбільших критиків режиму Віктора Януковича.
Померла Ірина Бекешкіна 20 березня 2020 року від швидкоплинного раку шлунку.
