Чин освячення 6 листопада 2022 року Божого провели і відслужили панахиду о.Андрій Меліш і о.Степан Сліпецький.У своєму слові о.Андрій наголосив, що о.Симеон був добрий сіяч і залишився у пам’яті мешканців Лужка Долішнього, у якому служив 55 років, як мудрий і певний душпастир, вмілий організатор культурно-громадського життя, педагог і великий патріот України. Він подякував жертводавцям і всім хто долучився до побудови нового пам’ятника.65 років тому, 16 жовтня 1957 року о.Симеон відійшов до вічності. Заповів поховати себе у рідних Берестянах, де і спочиває на церковному подвір’ї.

Народився о. Симеон 14 вересня 1870 року у с. Берестяни, у родині Стефана і Анни Карбовської. Навчався у Самбірській гімназії, Львівській（1891-1893) та Перемиській（1893-1894）духовній семінарії. Рукоположений владикою Юліяном Пелешем у катедрі м.Перемишля7 січня 1896 року на священника.Першою парафією була Войткова Добромильського деканату, де о. Симеон служив у 1896 році. Дальше душпастирська праця проходила у Красному Турківського повіту（1896-1897), Ганчовій （1897-1898, та Новиці Горлицького（1898-1899), Чорноріках Короснянського（1899-1901), Ступниці Самбірського повіту（1901-1902）.Від 18 грудня 1902 року до своїх останніх днів 55 років душпастирював у Лужку Долішньому Дрогобицького деканату.У 1908-1909 та 1921-1922 роках працював на парафіях у США у Філадельфії, де главою українських греко-католиків від 1907 року був брат дружини Марії владика Сотер Ортинський.

Повернувшись з Америки у 1909 році, з вдячності за щасливе повернення замовив у Калуській ливарні та придбав для храму у Лужку три дзвони: Василій, Іван, Григорій. У 1944 році, коли німці відступали, забрали два дзвони, щоб переплавити, а третій о. Симеон закопав на цвинтарі, врятувавши реліквію. На парафії у Лужку зарекомендував себе як мудрий і ревний душпастир, працьовитий господар. Мав кузню, кував реманент, ладнав сільсьогосподарську техніку, розвів пасіку. Добре відносився до селян, за що ці його любили і поважали. Відзначався фізичною силою і ростом, який сягав двох метрів. Після другого повернення з Америки у 1922 році побудував у селі плебанію. Разом з дружиною вони виховували синів Володимира і Михаила, дочок Олену, Марію, Степанію, Юлію, Ольгу. У 1944 році всі виїхали до Америки. У 1926 році відішла у вічність дружина Марія. Похована у Львові на Личаківському цвинтарі. У її пам’ять о. Симеон спорудив нову дзвіницю. Приймав активну участь у суспільно-громадському житті парафії. У 20-30-х роках за його ініціативи було споруджено приміщення читальні “ Просвіта”. Проводилася велика просвітницька робота, самодяльні артисти ставили вистави за творами українських класиків.

У селі також діяла читальня ім.Качковського, яка була твердинею москвофільського руху. Пароху і одначасно голові ” Просвіти” важко було працювати в таких умовах. Отець гідно виходив із складних та конфліктних ситуацій.У часі другої світової війни підтримував національно-визвольний рух. Часто у нього вдома лікувалися повстанці. Допомогав посилками заарештованим і засудженим священникам ГКЦ, зокрема о.Теодору Грушкевичу, пароху с.Смільна Підбузького району. 1948 року червоні визволителі отця виквартирували з побудованої ним плебанії і поселили в будинок Степана Близнюка, якого виселили до Сибіру. Останні роки його життя були складними, бо відмовили ноги, але до останніх днів він служив у церкві.

Степан ПАВЛІШАК

ФОТОРЕПОРТАЖ

Світлини Степана ПАВЛІШАКА

Джерело