Після довгої перерви о. Андрій Микитюк знову прибув до вірних української греко-католицької церкви у північній частині Новій Зеландії, щоб спільно помолитися та дарувати парафіянам Живого Бога. Служив отець у містах Окленді на парафії Матері Божої Неустанної Помочі, при якій служать отці-редемптористи та у Веллінгтоні.

Попередня Божественна Літургія у Новій Зеландії, яку служив о. Ігор Колісник, ЧНІ, була ще вкінці 2016 року. Отець був тут протягом двох років і служив на парафії бл. Миколая Чарнецького, яка охоплює всю Нову Зеландію, особливо три найбільших міста: Окленд, Веллінгтон і Крайстчерч.

У Веллінгтоні зазвичай Літургія була у Катедрі Пресвятого Серця Христового, та через землетрус у 2018 році святиня є закритою. Тому Богослуження проводились у церкві святого Йосифа у центрі міста, яку парафіяльна спільнота гарно підготувала для молитви.

Важко описати ту радість, з якою українці зустріли отця. В Окленді молитовна спільнота налічувала 36 людей, у Веллінгтоні — 21. Вірні єднались із душпастирем у молитві та супроводжували її чудовим співом. Люди численно приступали до святих Тайн Сповіді та Євхаристії, бо пам’ятали не лише про молитву, а й про прощення, яке є важливим для того, щоб жити з Богом.

Особливою та зворушливою подією в оклендській парафії було те, що через Таїнство Хрещення народився новий член церкви — Матвій. Уся спільнота з подякою до Бога щиро вітала новоохрещеного.

Після Літургій, як зазвичай це бувало, парафіяни спільно збирались на частування, де ділились не тільки їжею, а й добрими словами. За словами отця, це було доброю нагодою зі всіма познайомитися, поспілкуватися, навести контакти для того, щоб надалі душпастирювати у Новій Зеландії і робити це частіше, хоча б декілька разів на рік.

Звертаючись до вірних із Божим словом, яке оповідає притчу про багача і Лазаря, у своїй проповіді отець наголосив на тому, що в центрі нашого життя має бути Бог, а не ми. Тоді Господь допомагає нам відкрити очі і побачити потреби наших ближніх: «Особливо в цей час ми маємо гуртуватися, бути разом, допомагати одне одному та підтримувати. Відтак ми зможемо йти за тими дороговказами, які Бог нам дає. У Старому Завіті ізраїльтяни мали Мойсея й пророків, зараз ми маємо набагато більше — самого Бога, який прийшов до нас і не лише сказав як ми маємо жити, але й власним життям подав нам приклад. Тому ми повинні вміти Його помічати. Нам слід навчитися забирати своє его з центру нашого життя, а ставити Бога на перше місце, будувати своє життя довкола Нього, слухати Його і йти за Ним».

Коментуючи своє служіння у Новій Зеландії, о. Андрій зауважив, що люди були якраз тим добрим ґрунтом для засівання Божого слова, яке проростатиме у них у декілька разів і даватиме добрі плоди: «Вони відкриті на світло, яким є Христос, тому завжди радо чекають душпастиря. Вірні дуже радісно мене зустріли та з сумом проводжали, просячи приїжджати частіше».

Також отець приємно провів час з отцями-редемптористами: «Редемптористи завжди радо нас приймають у монастирі, дають нам ночівлю і також парафіяльну церкву Матері Божої Неустанної помочі, де ми служимо Літургію. Ми їм дуже вдячні за їхню щедрість та приємно проведений час».

До слова, 9–13 грудня о. Ігор Головко прибуде для служіння у південну частину Нової Зеландії, а саме у м. Крайстчерч.

Департамент інформації УГКЦ
за матеріалами Мельбурнської єпархії святих апостолів Петра і Павла

Джерело