​​Треба мати неабияку сміливість, щоб щодня пішки йти вздовж всієї траси лінії електропередачі, знаючи, що навколо все заміновано. Попереду йдуть сапери, але саме розуміння того, що крок вліво чи вправо від вказаного коридору може бути останнім для людей мирної професії, – дика реальність. До цього ніколи, мабуть, не звикнеш.

Але є ціль – треба дати людям світло, якого цинічно позбавили рашисти у відповідь на своє безсилля на полі бою.
Ще без світла, але вже без росіян. Херсонці, ми вже поруч, ми вже працюємо.

Більше – у дописі голови правління НЕК «Укренерго» Володимира Кудрицького https://bit.ly/3Xe3nVV