“Заплачте! Затужіть! Заголосіть!Померлі люди стогнуть з тої днини,Й благають: українці, донесітьСтражденний біль голодної країни. Згадайте нас – бо ми ж колись жили.Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!Ми в цій землі житами проросли,Щоб голоду не знали люди вічно”…

В останню суботу листопада, напередодні Різдвяного посту вся Україна замовкає, в скорботі схиляючи голови, щоб вшанувати пам’ять жертв Голодомору.

26 листопада 2022 року громада Старого Самбора традиційно зібралася біля пам’ятного хреста для того щоб молитвою і запаленими свічками згадати усіх, хто загинув від Великого Голоду через людиноненависницьку окупаційну радянську владу.

О. Михайло Николин, декан Старосамбірський, очолив поминальну панахиду та розпочав скорботне віче, нагадавши присутнім 5-ту заповідь Божу “Не вбий”, яку порушила тодішня радянська влада, знищуючи українців голодом і холодом, і яку порушує теперішня російська влада, яка майже через 90 років знову намагається знищити українців.

Під час Дзвону пам’яті, що лунав з церковної дзвіниці, усі присутні вшанували загиблих хвилиною мовчання, опісля кожен зміг долучитися до акції “Свічка пам’яті”, залишивши свою запалену свічку-лампадку біля пам’ятного хреста.

Літературно – музичну композицію підготував для присутніх народний аматорський сімейний ансамбль “Струни серця”, виконавши пісню “Боже, я молюся”.

Завершився захід виконанням Духовного Гімну України “Боже великий, єдиний” та Гімну Січових Стрільців “Ой у лузі червона калина”.

“Реквієм немов молитва ллється,
Плаче свічка, як жива душа,
Чорні тіні стукають у серце,
І зникає вічності межа. 

Свічка пам’яті уже не згасне,
Доки очі дивляться на нас,
Очі тих, хто згинув передчасно,
Їх ніколи не забуде час.”

Ірина ХМЕЛЬОВСЬКА

Фото – Ірина Хмельовська

ФОТОРЕПОРТАЖ

 

Джерело