Бути немовлятами. “Тієї години Ісус звеселився у Святому Духові і сказав: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, бо втаїв Ти це від мудрих та розумних і відкрив те немовлятам”. Луки 10:21

Ісус Христос звертається до нас, щоб ми навернулися та відобразили роль Отця небесного у нашому житті. Ще донедавна нас випроваджували в доросле життя наші фізичні батьки, а можливо ми вже самі стали батьками. Тут річ в тому, що з Богом по іншому. Для Нього ми завжди залишаємося дітьми скільки б років нам не було, – отець Міхал Бранкевич.

Незалежно від моїх можливостей Отець небесний піклується про мене невпинно. Найбільш яскравий образ Бога бачить та пам’ятає саме маленька дитина. Вона не має клопотів та турбот цього світу, а знає що й в найстрашніших проблемах батьки потурбуються про неї. Численні приклади ми бачимо, як батьки з дітьми на руках спускаються для порятунку в бомбосховища чи підземелля шукаючи порятунку.

Скільки б років не було тобі, пам’ятай, що твоє життя залежне. Тому Христос нагадує нам про довіру Батьку та побудові з Ним щирих стосунків, адже Він невпинно турбується про нас.

Горе та безпорадність – це емоційний стан близький до дитячого. Коли наприклад, дитя переживає відсутність тата чи мами. Тут нам важливо будувати довірливі стосунки з батьком, який краще розуміє ситуацію та проблематику. Саме тому нам варто шукати відносин з Отцем небесним, який є джерелом миру, спокою, любові та гармонії.

До кого ж нам звертатися у складних болісних обставинах, як не до Того, хто пережив болі та біду. Ісус Христос в останню хвилину свого життя сказав: “У Твої руки віддаю, Отче, дух свій”. Нехай це сьогодні буде прикладом для нас із вами.

І не забуваймо друзі, що Бог сьогодні з Нами і бажає, щоб ми з Ним переживали перемогу над страхом, смертю та відчаєм. Тому, відшукайте дитячої залежності від Небесного

Джерело