НАСПРАВДІ, паралельно у TikTok активно поширюється реклама «Вагнер», що вже зібрала понад мільярд переглядів. Аналітики NewsGuard виявили понад 160 відео, в яких зображується або демонструється насильство і загалом прославляється ПВК. Ще у понад 500 роликах виявлено заклики до вбивства українських «нацистів».

Алгоритми TikTok видавали користувачам насильницький контент, пов’язаний з ПВК. Наприклад, при запиті «Вагнер» у пошуковому рядку англійською та російською мовами пропонувалися відео «кара Вагнера», «кувалда Вагнера» ​​і «оркестр Вагнера».

Після публікації звіту NewsGuard адміністрація TikTok заявила, що провела зачистку. Багато роликів, на які посилалися аналітики, було видалено з платформи.

Порівняння «Вагнера» з ІДІЛ цілком доречне. У терористів національності немає. Навіть незважаючи, що перші нібито воюють з другими. В одному з «вагнерівських» відео у TikTok демонструється найманець у пустелі, який розмахує прапором із написом «Мисливці на ІДІЛ».

«Вербувальники з «Вагнера» вже звільняють ув’язнених із в’язниць ЦАР і перекидають їх на схід України», — повідомили The Daily Beast два високопоставлені офіцери Центральноафриканської Республіки.

«Вагнерівці» звільняли, у тому числі затриманих за зґвалтування жінок та дівчат… Вважаю, що понад 20 осіб, яких ми утримували за дуже серйозні злочини, було звільнено», — заявив один із офіцерів.

Усе це свідчить про те, що завдяки ЗСУ «м’ясо від путінського кухаря» закінчується, а США незабаром поставлять хрест і на «верблюдах». 

Москву вигнали з ключового для неї ринку

Російські чиновники, як і очікувалось, різко відреагували на запровадження країнами ЄС стелі цін на нафту на рівні 60 доларів за барель, яка запрацювала з 5 грудня. Прессекретар Кремля Пєсков заявив, що «Москва цього не сприйме», а за словами постійного представника РФ при міжнародних організаціях у Відні Ульянова: «Європа тепер житиме без російської нафти».

Заступник секретаря Ради безпеки РФ Медведєв відреагував на рішення Європи про обмеження для сировини з Росії кадром з фільму «Сяйво», підписавши його фразою «Нарешті ми ухвалили рішення про стелі цін на російську нафту».

НАСПРАВДІ, це не новина, що Медведєв і решта кремлівських мешканців вже давно існують за цитатою Стівена Кінга з того ж «Сяйва»: «Ми живемо, щоб давати бій кожному новому дню».  

Отже, цього дня Москва у самогубному захваті вже радіє, що її фактично вигнали з ключового для неї європейського ринку. Інші ринки – насамперед азійський, на який так сподівається РФ, є малоперспективними. З огляду на важливу причину  –  інфраструктурну неспроможність. Усе, чим користується нині Москва, зроблено за десятки років під час СРСР і виключно з прицілом на Європу.

У авральному порядку розвернути «нафтові річки» у зворотному напрямку Москві не вдасться. Так, якийсь час пропаганда запевнятиме, що «нічого страшного не сталося, покупців у світі багато, натомість Європа замерзне».

Нині Росія постачає приблизно 3,5 млн барелів на день, і повне західне ембарго може скоротити ці постачання приблизно на третину, причому не лише в країни «G7». Адже заборона стосується не тільки і не стільки закупівлі нафти та нафтопродуктів (з 5 лютого) у Росії, скільки транспортування, фінансування та страхування будь-яких постачань морем у будь-які країни.

Росія не зможе вмить знайти альтернативу лондонським страховикам, швейцарським трейдерам і грецьким танкерам, що неминуче позначиться на обсягах експорту, а надалі – і видобутку нафти в країні.

Експерти вже прогнозують, що падіння виробництва нафти в РФ складе не менше 1 млн барелів на добу. І це оптимістичні оцінки. Песимістичні визначають обсяг падіння в 2,5 – 2,7 млн барелів на добу вже з початку весни. Плюс ціна, яка навіть зараз вже нижча за «стелю». Плюс знижки у розмірах, що сягають 40%. Плюс збільшення вартості фрахту суден для перевезення нафти. (Зараз Росія активно скуповує старі нафтоналивні танкери, але це до першої серйозної аварії із масштабним розливом, що призведе до екологічної катастрофи).

По суті це вже приховані репарації та контрибуції, які починає сплачувати Росія ще до формальної капітуляції у війні з Україною.

 Російські «друзі за гроші» у Європі

Звичайно, велику роль у просуванні наративу про «змерзлу Європу, яка незабаром приповзе до Росії на колінах» гратимуть західні «друзі», яких вже давно підгодовують з кремлівської годівниці.

З цього приводу цікаве рішення Вищого земельного суду в Гамбурзі щодо члена правої партії «Альтернатива для Німеччини» (АдН) Беатрікс фон Шторх, про яке стало відомо 3 грудня.

З’ясувалося, що вона підтримувала контакти з російським ультраправим олігархом Малофєєвим та отримала від нього пожертвування в розмірі 75 тисяч євро для своєї асоціації «Шлюб. Сім’я. Життя».

Про зв’язки фон Шторх повідомляв ще у вересні політик від партії «Зелених» Андреас Аудреч. Він висловив думку, що АдН не безкорисливо «поширює в Бундестазі путінську пропаганду, і якщо антидемократи з великими грошима набувають впливу в Німеччині, про це необхідно говорити відкрито».

За ці слова асоціація «Шлюб. Сім’я. Життя» подала на Аудреча до суду за наклеп. Проте, вивчивши подані останнім докази, суд ухвалив, що його слова були не наклепом, а констатацією реальних фактів.

НАСПРАВДІ, наявність у світі російських «друзів за гроші» – вже давно не є таємницею. І йдеться не про якогось засудженого морпіха сексуального збоченця Скотта Ріттера, який влаштовує власні пропагандистські шоу в Росії, а про справжніх політиків. Нехай і з другого ешелону.

Та ж Беатрікс фон Шторх є заступницею керівника фракції АдН в Бундестазі.

Нагадаємо, парламент ЄС нещодавно офіційно визнав Росію спонсором тероризму. 60 із 705 євродепутатів виступили проти такого кроку. Як з’ясували видання «Полігон медіа» разом із «Можем пояснити», їх рішення мало як ідеологічні, так і фінансові причини. 

Багато хто з цих депутатів уже давно бере участь в організованих Москвою «демократичних виставах» — коштом російського бюджету.

• Здебільшого проти резолюції Європарламенту голосували депутати від тієї самої «Альтернативи для Німеччини» та «Національного об’єднання».
• Серед прихильників Кремля – француженка Аурелія Беньйо. У 2020 році вона була серед «експертів», які спостерігали за голосуванням про поправки до Конституції РФ. Візит було організовано та повністю оплачено Громадською палатою РФ.
• За тим самим «плебісцитом» стежила і депутат від «Національного об’єднання» Катрін Гризе, експомічниця Марін Ле Пен. У Москву вона летіла одним бізнес-класом з Беньйо, обидві жили в Raddison, обидві не помітили порушень при «голосуванні на пеньках».
• Москву підтримав також депутат від «Альтернативи для Німеччини» Гуннар Бек. Він прилетів спостерігати за виборами у Держдуму-2021 на особисте запрошення спікера Держдуми Володіна.
• Серед прихильників «російської демократії» – Мирослав Радаковський із партії «Патріот Словаччини». У вересні 2021-го він брав участь у московській науково-практичній конференції «Роль громадянського суспільства у забезпеченні демократичних стандартів організації та проведення виборів», яку також організувала Громадська палата РФ. Йому сплатили переліт та проживання в готелі Radisson Slavyanskaya. Він також проголосував проти резолюції Європарламенту.

Від сімейного аб’юзу до «взяти Київ за три дні»

І наостанок також про «шлюб, сім’ю та життя», але в контексті безпосередньо російсько-української війни.

Віцепрезидентка Асоціації політичних психологів України, старша наукова співробітниця Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Світлана Чуніхіна помітила, що коли описати динаміку відносин українців та Росії через метафору міжлюдських відносин, то найближча аналогія – це сімейний аб’юз.

НАСПРАВДІ, чоловіки, які прагнуть тотального контролю, а потім неминуче переходять і до прямого насильства над дружинами, використовують типовий набір аргументів:

• Ти мені всім зобов’язана, без мене ти ніхто («Ленін створив Україну»)
• Та кому ти потрібна!.. («Росія Україні сестра, а Захід хоче тільки експлуатувати нас)
• Я тобі робив все, що ти хотіла, а ти мене зрадила («з душевної доброти продавали газ дешево»)
• Ти сама нариваєшся («захотіли вступити до НАТО і Євросоюз»)
• Якщо не послухаєш мене, пошкодуєш («вступайте в переговори, інакше ми зануримо вас у морок, холод і голод»)
• Опіку над дітьми не отримаєш (примусова депортація з України дітей).

«Ця аналогія вульгарна, але на певному рівні вона працює безвідмовно…», – вважає Чуніхіна.

«У РФ сімейні побої декриміналізували в 2017 році, якраз на півдороги від анексії Криму до бомбардувань Києва. Якщо й був момент, коли Путін остаточно прийняв рішення про велику війну, то, вірогідно, саме тоді.

І справа не в тому, що допустимий у суспільстві рівень насильства саме щодо жінок запускає шестерні війни. Швидше благословення чоловіків на побиття дружин є безпомилковим і недвозначним індикатором того, що суспільство сприймає диспаритет сили (одних людей щодо інших) як основу соціального устрою.

Суспільство закохується в силу, у відчуття приналежності до домінуючої сили, упивається своєю уявною могутністю.

Ідея «взяти Київ за три дні» цілком і повністю є породженням синдрому любовної зачарованості власною силою. І тотальна підтримка війни росіянами росте з цього коріння – ми воюємо, бо сильніші.

Ланді Бенкрофт, відомий дослідник чоловічого аб’юзу, написав цілу книгу про те, що домашні тирани «роблять це» не зі страху втратити кохану, не через дитячі травми та розчарування, не тому, що не вміють спілкуватися з іншими людьми інакше як мовою насильства. Вони роблять це просто через те, що можуть («слабких б’ють», як сказав Путін у 2004 році).

Тому що впевнені у своїй перевазі – силовій, соціальній і, зрештою, екзистенційній. Тому що думають, що не зустрінуть відсічі і не понесуть покарання (це внутрішня справа сім’ї, це зона особливих інтересів Росії).

Ось і всі психологічні передумови насильства – силовий диспаритет.

Тому після цієї війни людям доброї волі слід перейматися не тільки створенням механізмів, що запобігають роздмухуванню флюсів сили та насильства в тій чи іншій точці планети, але й способів уникнути виникнення вакуумів безпеки, катастрофічного ослаблення одних суспільств на тлі сусідів, що розрослися. Такий диспаритет загрожує не лише локальному регіону, а й світу загалом».

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело