Російські політики та прокремлівські медіа дедалі більше використовують геноцидну риторику, коли обговорюють українців і методи війни проти України. Таких висновків дійшли західні аналітики, аналізуючи публічні висловлювання та меседжі у соціальних мережах. Докази зібрала  Українська служба «Голосу Америки».

Коментатори на головних телевізійних каналах Росії та військові блогери (після поразок російської армії на фронті й деокупації Херсона –  ред. ) відверто критикують російське військове керівництво і закликають до більш жорстоких способів ведення війни, включно із застосуванням ядерної зброї та зброї масового знищення. Ультранаціоналізм та «геноцидна риторика» стали провідними у російських медіа, каже кореспондентка американського  телеканалу  CNBC.

Одним із прикладів дегуманізації українців у російському публічному просторі, що їх наводить CNBC, є блог колишнього президента Росії  Дмитра Медведєва, який має понад 900 000 підписників у Telegram. Він називає українських чиновників «тарганами», а раніше він казав, що вони «рохкають, як свині».

Слідом за нинішнім президентом Росії  Володимиром Путіним, який вважає, що  українців як окремої нації не існує      , про це увесь час пишуть на своїх медійних платформах різні російські коментатори.

Президент Росії Володимир Путін (праворуч) та колишній прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв

Наприклад, депутат Московської міської думи та прокремлівський журналіст  Андрій Медведєв  розповідав своїм 150 000 підписникам у Telegram, що «українці – це росіяни, яких переконали, що вони особливі, європейські, расово чистіші та правильніші росіяни».

«Зупинити все це можна лише через ліквідацію української державності у її нинішньому вигляді», – цитує слова Медведєва CNBC.

Джулія Девіс, оглядачка видання  Daily Beast, стежить за російськими ЗМІ і публікує  на своїй сторінці в Twitter  кліпи з найбільш вражаючими висловлюваннями російських пропагандистів.

У своїй колонці в виданні вона нагадує, як у жовтні в ефірі державного телеканалу  RT популярний телеведучий  Антон Красовський  наполягав, що українських дітей, які скаржаться на російську окупацію, потрібно «топити чи спалювати живцем».

Антон Красовський і Ксенія Собчак приїжджали в Україну під час Майдану 2014 року

Головна редакторка RT і не менш відома пропагандистка  Маргарита Симоньян  усунула Красовського  за його висловлювання, але не дала пояснення, як саме записане та відредаговане інтерв’ю потрапило в ефір, зазначає Девіс. Менше ніж через місяць після інциденту з’явилося повідомлення, що Красовський переходить на постійну роботу до видання «Комсомольская правда».

Постійним об’єктом досліджень Девіс є один із провідних російських пропагандистів  Володимир Соловйов, чия риторика за час війни «еволюціонувала» від «денацифікації» українців до підтримки  «десатанізації» українців, до якої закликав чеченський диктатор  Рамзан Кадиров.

Президент РФ Володимир Путін та телеведучий Володимир Соловйов

УКРАЇНЦІ НАСТІЛЬКИ ДЕМОНІЗОВАНІ І ДЕГУМАНІЗОВАНІ, ЩО БАГАТО ПЕРЕСІЧНИХ РОСІЯН ВЖЕ НЕ СТАВЛЯТЬ ЦЕ ПІД СУМНІВ.

Денніс Солтіс  

Те, що  геноцидні висловлювання  не викликають протестів у росіян, на думку аналітиків означає, що пропаганда досягла успіху.

«Українці настільки демонізовані і дегуманізовані, що багато пересічних росіян вже не ставлять під сумнів необхідність знищення української держави та знищення української національної ідентичності», – пише канадський дослідник  Денніс Солтіс  у  статті для вашингтонського дослідницького центру «Атлантична рада».

Відомий американський історик  Тімоті Снайдер, який стежив за російською офіційною риторикою від початку війни і ще перед нею, вважає, що вона була «геноцидною» відразу з того моменту, коли російська влада проголосила, що її метою є «денацифікація» українців.

«Підручник з геноциду»

«Денацифікація» в офіційному російському вжитку означає лише знищення української держави та нації.

«Нацист», як пояснює підручник з геноциду, – це просто людина, яка ідентифікує себе як українець», – написав історик Єльського університету на початку квітня 2022 року, пояснюючи коріння статті під назвою  «Що Росія має зробити з Україною» , опублікованій у державній агенції «Новости».

Статтю, яка описує репресії, що їх Росія має застосувати щодо населення України після захоплення країни, історик називає «підручником з геноциду».

Тімоті Снайдер, американський історик, професор Єльського університету, дослідник Голодомору-геноциду в Україні у 1932–1933 роках

У своєму виступі минулого місяця на запрошення німецького аналітичного інституту Центру ліберальної сучасності Тімоті Снайдер сказав, що за ці понад вісім місяців війни він «впевнений, що кожну окрему геноцидну дію, згадану у статті 2 Конвенції про геноцид 1948 року, було вчинено».

• Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього  було ухвалено Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році.
• Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду й карати за них під час війни та у мирний час.
• Конвенція визначає «геноцид як дії, вжиті з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку».
• Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; умисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до скоєння таких дій.

Втім, за словами експертів, для застосування Конвенції слід довести намір геноциду. І складністю задокументувати такий намір, зокрема, вони пояснюють той факт, що геноцидам, здійсненим вже після ухвалення Конвенції – у Руанді або в Югославії у 1990-х роках – не вдалося запобігти.

Докази геноциду Кремля проти українців

Як каже Тімоті Снайдер, Росії, навпаки, вдається поки уникнути відповідальності, хоч як не парадоксально, завдяки тому, що вона надає «багато доказів» своїх намірів, вона свідомо «перевантажує систему доказами геноциду», каже Снайдер.

«Проблема не в тому, що не вистачає доказів. Проблема полягає в надлишку доказів, які призводять до певним чином спотвореного циклу, коли люди не впевнені, чи це геноцид», – каже Снайдер. Коли з’являються все нові й нові докази геноциду, люди, на його думку, втомлюються, їхня чутливість притуплюється, і ми просто чекаємо ще і ще більшого.

У своєму виступі Снайдер додає, що він переконаний, що нинішній геноцид Кремля пов’язаний також із тим, що Росія ніколи не визнавала попередній –  Голодомор 1932-33 років, внаслідок якого загинули щонайменше 4 мільйони українців.

РОСІЯНИ НАМАГАЮТЬСЯ ПЕРЕКРИТИ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВІДКЛЮЧИТИ ЕНЕРГОПОСТАЧАННЯ, ЩОБ МІЛЬЙОНИ УКРАЇНЦІВ СТРАЖДАЛИ ТА ГИНУЛИ

Тімоті Снайдер

«Росіяни кажуть, що за Голодомором не могло бути політичного мотиву, «це було просто стихійне лихо». І, кажучи це, росіяни намагаються перекрити водопостачання й відключити енергопостачання, щоб мільйони українців страждали та гинули», – каже Снайдер.

Він пояснює, що коли Москва заперечує політичний мотив геноциду у минулому, це допомагає їй заперечувати наявність політичного мотиву у її нинішній геноцидній війні проти українців.

Щодо громадян України Росія чинить усі види злочинів, які підпадають під визначення геноциду, вважають правозахисники.

А саме:

• оголошення намірів про знищення: президент Росії та представники російської влади  неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає,  «треба знищити» , а України та  українців не повинно існувати в майбутньому;
• публічні заклики  до знищення українців;
• цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення  та установ охорони здоров’я України з метою позбавлення людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
• переслідування та знищення  на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
• винищення інтелігенції: вчителів, художників, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
• запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях  системи навчання та виховання, спрямованої на зміну ідентичності дітей;
• депортація дітей  без батьків у Росію з метою зміни їхньої ідентичності;
• вилучення та знищення з бібліотек українських книг , пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, які вказують на давню історію українців.

Джерело: Українська служба Голосу Америки

Джерело