​​#ПатрониЗСУ

6 грудня, у День Збройних сил України, виповнюється 130 років від дня народження генерал-хорунжого Романа Дашкевича – командира гарматної бригади Січових стрільців Дієвої армії Української Народної Республіки. Роман Дашкевич є одним із «патронів» сучасного українського війська. Його ім’я з 2019 року має 26-та артилерійська бригада Сухопутних військ ЗСУ.

Роман Дашкевич народився 6 грудня 1892 року в селі Тустановичі на Львівщині. Закінчив гімназію у Перемишлі та юридичний факультет Львівського університету.

У 1912-му долучився до організації спортивного товариства «Січ», яке згодом влилося до Легіону Українських січових стрільців – добровольчого формування українців у складі австро-угорської армії в роки Першої світової війни. Для підготовки воїнів Роман Дашкевич на власні кошти придбав 200 гвинтівок та одностроїв.

З початком Першої світової війни в 1914 році Дашкевича мобілізували до армії Австро-Угорської імперії. У 1915-му він потрапив у російський полон. Утік з табору для військовополонених навесні 1917 року, після Лютневої революції в Російській імперії, і пробрався у Київ.

У Києві спільно з Євгеном Коновальцем, Іваном Чмолою, Григорієм Лисенком, Федором Черником та іншими займався створенням Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців. З кінця лютого 1918 року Романа Дашкевича призначили командиром першої гарматної батареї Куреня Січових стрільців при Січовому полку військ Центральної Ради. У січні – лютому 1918-го ця батарея брала участь у запеклих боях з червоногвардійськими частинами, які рвалися до Києва, в березні — у визволенні міста з-під більшовицької окупації.

У листопаді 1918 року батарея Січових стрільців під командуванням Дашкевича відіграла вирішальну роль у перемозі сил Директорії над військами гетьмана Павла Скоропадського, а відтак і відновленні Української Народної Республіки.

У січні – грудні 1919-го Роман Дашкевич командував гарматною бригадою Січових стрільців Дієвої армії УНР, яка брала участь у всіх бойових операціях військ УНР цього періоду.

Після поразки Української Народної Республіки у війні за незалежність Дашкевич разом з Євгеном Коновальцем заснував у 1920 році в Празі Українську військову організацію, що об’єднала ветеранів українських армій та мала на меті продовжити збройну боротьбу за Україну. Згодом УВО стала основою для Організації українських націоналістів.

У період між двома світовими війнами Роман Дашкевич жив у Львові, займався адвокатською практикою. У цей же час він повернувся до роботи з молоддю. Заснував спортивно-патріотичне товариство «Луг», яке належало до найчисленніших легальних молодіжних громадських організацій у Галичині. Воно налічувало сто осередків, близько 50 тисяч членів.

У вересні 1939 року Роман Дашкевич виїхав зі Львова, не бажаючи жити під радянською владою. Після Другої світової війни викладав історію України у школі табору біженців у австрійському місті Куфштайн. У той період займався літературною і дослідницькою діяльністю. Автор книги «Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота», численних історичних довідок, споминів.

Помер 1975-го у Куфштайні. Прах генерала артилерії УНР привезли на батьківщину через 33 роки після його смерті. Перепоховали Романа Дашкевича на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань.

26-та артилерійська бригада імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича базується в Бердичеві Житомирської області. Сьогодні її воїни мужньо захищають незалежність України, вони перетворили десятки одиниць ворожої техніки на брухт. 22 травня 2022 року Президент України Володимир Зеленський відзначив 26-ту артилерійську бригаду почесною відзнакою «За мужність та відвагу».