​​#ЦейДеньвІсторіїУкраїни

7 грудня минає 130 років з дня народження української військової та науковиці, першої українки, яка отримала офіцерська звання, — Олени Степанів.

Олена Степанів народилась 1892 року в селі Вишнівчик на Львівщині, в родині греко-католицького священника. Після навчання у вчительській семінарії студіювала філософію, історію та географію у Львівському університеті. Активно займалася спортом, була моделлю гімнастичного вісника. У студентські роки брала участь у діяльності організацій «Пласт» та «Сокіл».

З початком Першої світової війни Степанів намагалася потрапити у військо. Одного разу перевдягнулася чоловіком, щоб її зарахували на службу. Врешті-решт, після довгих бюрократичних тяганин, Олена потрапила на фронт у складі Легіону Січових стрільців — національної військової формації українців у складі австро-угорської армії. Протягом 1914–1915 років Степанів воювала з російською армією в Карпатах. За участь у боях за Комарники Самбірського району на Львівщині отримала медаль «За хоробрість». А після боїв за гору Маківка її підвищили до звання файнріх (хорунжа). ☝️Олена Степанів стала першою українкою, яка отримала офіцерське звання.

У травні 1915 року Олена потрапила в російський полон. Перебувала в таборі для військовополонених у Центральній Азії. За її спогадами, в таборі вона важко хворіла, але продовжувала навчатись математики та іноземних мов. У 1917-му повернулася до Львова, її дорога додому пролягала через країни Північної Європи.

У листопаді 1918 року брала участь у Листопадовому Чині, який призвів до проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). До 1919 року воювала в складі Української галицької армії, а потім працювала у пресовій референтурі спершу Державного секретаріату закордонних справ ЗУНР, а потім у пресовій референтурі Міністерства закордонних справ УНР.

З кінця 1919-го перебувала у Відні. Наступного року там одружилася з генералом Армії УНР, адвокатом Романом Дашкевичем (детальніше про Дашкевича ми розповідали тут), з яким була знайома зі студентських років. У шлюбі народився син Ярослав — майбутній історик-архівіст та політв’язень. У Відні захистила дисертацію на тему «Розподіл і розвиток суспільства в старій Русі до половини XIII ст.».

У 1922 році повернулась до Львова. Викладала історію та географію в гімназії сестер-василіянок. Із 1939-го працювала в наукових установах Академії наук УРСР, зокрема у Львівському відділі Інституту економіки та Природничому музеї. Після Другої світової викладала на географічному факультеті Львівського університету.

У 1949 році репресована радянською владою. Перебувала в ГУЛАГу до 1956-го. Після дострокового звільнення повернулась до Львова, де й доживала віку. Померла Олена Степанів у 1963 році. Похована на Личаківському цвинтарі.