Хочемо молитися і дякувати Богові за того великого святого, який, як у себе вдома, є в кожній українській оселі, де перебуває його ікона. Такими словами владика Богдан Дзюрах 6 грудня, в день Святого Миколая за григоріанським календарем, розпочав проповідь до вірних громади УГКЦ у м. Падерборн під час Архиєрейської Літургії.

«Бог усю свою вічність є любов’ю. І святі є такими шанованими, бо відобразили у своєму житті любов Божу — Його доброту та милосердя. І  святий Миколай є тим, хто найбільше відобразив ту Божу любов. Його свято вчить нас постави милосердної любові. А вона починається з уважності — звернути увагу на потребуючу людину. Для цього потрібно мати не просто розплющені очі, а й відкрите серце», — сказав архиєрей, відзначаючи чесноту великого святого доброчинця.

На прикладі притчі про милосердного самарянина проповідник показав силу діяльної любові. «Але любов не є почуттям чи емоцією, любов уміє нести тягарі свого ближнього, як милосердний самарянин, який похилився, взяв на себе людину й заопікувався нею. Любов вимагає конкретних діл. Вони можуть бути звичайними щоденними ділами любові», — зазначив єпископ.

Владика Богдан також наголосив будуючій і зціляючій властивостях любові на прикладі материнської. «Любов огортає собою всіх людей, навіть тих, хто робить нам кривду, — така любов справді є Божою», — сказав проповідник і, беручи до уваги слова Ісуса про любов до ворогів, сказав: «Вона перемінює грішника, не руйнуючи і не нищачи його, але перемінюючи серце, торкаючись душі».

Далі єпископ закликав до вдячності тим людям, які творять нам добро, виявляють Божу любов конкретними щоденними ділами, а відтак є тими, ким послуговується святий Миколай.

«І ми сьогодні дякуємо Богові за тих добрих людей тут в Німеччині, які є слугами і помічниками святого Миколая, які відкрили свої очі на нашу біду, які відкрили не тільки свої кордони, але й свої серця та оселі — прийняли нас до своїх родин, взяли на себе наше горе і несуть його разом з нами. Навіть те, що сьогодні в цій церкві прохолодно, це також вияв їхньої любові та солідарності до нас — ми будемо з українцями терпіти, але ми не дозволимо, щоб зло тріумфувало, мусить перемогти добро. Ми сьогодні дякуємо Богові за тих людей», — мовив архиєрей.

«Також ми самі маємо бути помічниками святого Миколая, бути знаряддями Божої любові, передусім для нашого стражденного народу в Україні. Зігріймо їх усіх нашою молитвою, нашою любов’ю, ділами милосердя», — звернувся до присутніх в храмі владика Богдан.

Потім єпископ пригадав дітей з Луганщини, з якими познайомився ще на початку першого вторгнення російських військ в Україну в 2014 році. Ці діти також писали листи до святого Миколая, бажаючи дарунків для себе, а через кілька років, подорослішавши, вони звернули увагу на одну самотню бабусю в їхньому селі і вирішили обдарувати її радістю, не прохаючи дарунків для себе, але зібравши їх для неї: «Вони збагнули, що означає святкувати Миколая — не тільки приймати подарунки і дякувати за них, але й самим ставати його помічниками», — поділився радісним свідченням владика Богдан.

На завершення своєї проповіді єпископ зачитав лист семирічної дівчинки Насті з Херсону, яка зараз перебуває у Тернополі і бажає повернутися після перемоги до рідного дому.

Департамент інформації УГКЦ
за матеріалами пресслужби Апостольського екзархату в Німеччині та країнах Скандинавії

Джерело