З 5 по 9 грудня, у Коледжі Палотті, який знаходиться в затишному містечку Австралії Міллгроув, відбулись реколекції для духовенства Мельбурнської єпархії. За словами отців, такі реколекції є завжди дуже бажаними для них, адже це чудова нагода для духовної віднови та для фізичної зустрічі після довгої розлуки, тому що парафії Мельбурнської єпархії розташовані далеко одна від одної і можливість для спільних братніх зустрічей є не часто.

Розпочались реколекції Вечірнею. Отці та владики спільно молилися, щоб Дух Святий провадив їх у цьому благословенному часі.

Відтак владика Микола Бичок, єпарх Мельбурнський, представив усім присутнім реколектанта — владику Річарда Амберса, єпископа-помічника Сіднейської архидієцезії, який провадив реколекції не тільки у теоретичний спосіб, але і практичний, що дало змогу отцям глибше засвоїти та зрозуміти запропоновані теми.

За словами духовенства Мельбурнської єпархії, у першій науці владика Річард наголосив на необхідності завжди знаходити час на Бога. «Дуже часто у нашому священичому житті, — сказав о. Андрій Микитюк, синкел мирян Мельбурнської єпархії, — ми заклопотані різними викликамм, турботами, справами і забуваємо про найважливіше — Христа. Владика нагадав нам, що з Ісусом Христом ми маємо будувати персональні стосунки через молитву, через перебування з Ним і запрошення Його у своє життя».

Крім цього реколектант навів приклади святих, як доказ того, що Христос змінює людину, якщо вона дає Йому для цього нагоду. Також владика подякував отцям за те, що вони є. Адже священослужитель є особливим знаряддям в руках Божих, через якого вірні отримують святі Таїнства, особливо Сповіді та Євхаристії.

Під час практичного завдання було запропоновано детальніше роздумати саме над Таїнством Сповіді, зокрема над його значенням. Єпископ пригадав і заохотив до розуміння цього Таїнства як називання речей своїми іменами. Аргументував владика це тим, що коли ми називаємо речі своїми іменами, тоді володіємо ситуацією, бо кожен гріх має своє ім’я. Подібно чинив також Ісус, коли виганяв злих духів з людей, звертаючись до нечистого чітко по імені.

Про другий та третій день реколекцій о. Ігор Головко, настоятель храму св. Івана Хрестителя у місті Перт, розповів так: «Ми розважали над молитвою Великого входу, яку читаємо під час Херувимської пісні. Кожен з отців, працюючи у групах, поділився власним пережиттям цієї молитви. Слід сказати, що це майже єдина молитва, у якій роздумуємо над тим, до чого покликав нас Господь, попри усі наші немочі».

«На третій день, — продовжив отець Ігор, — під час практичної частини владика Річард запропонував нам поділитись на невеликі групи та роздумати над тим, як краще служити вірним, а також про досвід Божої благодаті у служінні.

Кожен з наших отців закцентував свою увагу на тому, що Божа благодать у служінні є справді даром, який дає можливість священнослужителю, а також і кожному християнину зустріти у своєму житті Господа, почути, що Він до кожного промовляє, зокрема саме тоді, коли нам найважче і ми розуміємо свою недостойність».

На останній зустрічі єпископ Річард поділився особистим досвідом щоденної молитви. Відтак владика Микола Бичок, подякував реколектанту за богонатхненні науки, які сприяли доброму духовному відновленню для духовенства Мельбурнської єпархії.

Опісля усі спільно подякували Господу за благословенний час, прохаючи заступництва Богородиці та усіх святих допомоги у подальшому служінні у винограднику Христовому.

Департамент інформації УГКЦ
за матеріалами Мельбурнської єпархії святих апостолів Петра і Павла

Джерело