Артем Гуртовий загинув на другий день після свого 26-річчя. Старший сержант прикордонної служби виконував бойове завдання на рідній Луганщині
- Автор допису: Український інститут національної пам'яті
Артем мріяв бути військовим. У 2014-му вступав до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Але не добрав балів. Тож здобув освіту у Старобільську на Луганщині. Спершу вивчився на вчителя фізкультури, згодом — на еколога. У 2019-му, після університету, Артем таки пішов у військо — підписав контракт у Державній прикордонній службі, був у загоні імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Служив техніком-зв'язківцем прикордонної комендатури швидкого реагування «Новопсков».
Напередодні вторгнення Артем узяв відпустку, щоб відзначити день народження доньок. Йому подзвонили з частини, попередили про місце збору, дали завдання купити амуніцію. А 24 лютого його розбудила теща зі словами «війна почалася». Підрозділ Гуртового перекинули до Старобільська.
«Тоді обіймала його в останній раз. Просила залишитися, а він каже: «Якщо я зостануся зараз, то наше майбутнє – це Росія. Як я дивитимуся в очі дівчатам?», – розповідає дружина Артема Дарія Гуртова.
Через 2,5 місяці служби, 10 травня, Артем Гуртовий чергував на Лисичанському нафтопереробному заводі. О 13:15 туди влучив снаряд. Військовий отримав важке поранення, впав у кому й помер дорогою до лікарні.
«Його побратими досі скидають мені фото снарядів із написом «За Артема Гуртового» та відео їх пуску з криком «За Гуртового! За Старобільськ!», – додає Дарія.
Подружжя мріяло про будинок у Карпатах. Артем хотів, щоб його діти жили в цій країні, розмовляли рідною мовою. Був україномовним, це була його принципова позиція. Дарія хоче, щоб 1,5-річні доньки Мирослава та Емілія пишались своїм прізвищем, чули українську та пам'ятали тата.
Поховали Артема Гуртового на Краснопільському кладовищі у Дніпрі.
#FightForUkraine