Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість багатіти у Бога.

Лк 12,16-21

Науки Ісуса відбувалися у певних обставинах, тобто мають свій контекст: храм, дім, подорож. Господь навчав у різних місцях, де тільки була можливість і потреба нести людям Божу правду. Він робив це, пояснюючи теми Божого Царства чи даючи відповіді на питання слухачів.

Притча про нерозумного багача – це була відповідь Ісуса юнакові, який просив допомогти вирішити питання спадщини зі своїм братом. Такою відповіддю Христос хотів дати йому щось більше, ніж той просив. Він намагався показати юнакові правдиві цінності та мету життя. Земні речі потрібні й важливі для нас, але вони не становлять основу чи мету життя. Основою і метою життя людини є Бог, бо від Нього все отримуємо. Без Бога ніщо не має вартості та сенсу для нас.

Придивімося уважно, як Ісус пояснює це у притчі про нерозумного багача. Турбота про забезпечення потреб земного життя часто поглинає всю нашу увагу та зусилля. Тому легко й швидко забуваємо, що насправді становить основу та мету життя – забуваємо про Бога. Постійна праця у свідомості людини створює переконання, що все залежить від її праці та від того, що вона отримає від неї. Притчею про багача Спаситель показує, що людина має не тільки тіло, але й душу, існує не лише земне життя, а й вічність.

Із Євангелія знаємо, що Христос не проти достатку, але перестерігає нас, щоб він не заступив нам Бога, не зайняв у житті Його місце. Одного разу Господь сказав: „Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні” (Лк 16,9). Цими словами Ісус показує, що вміле використання земних благ приносить людині подвійну користь: земне благополуччя і радість вічного життя. Ми маємо право радіти здобутим достатком, але ще більше радості отримаємо, коли будемо ділитися ним з тими, хто потребує допомоги, робити милосердя, чинити все на Божу славу. Тож каже апостол Павло: „Більше щастя – давати, ніж брати” (Ді 20,35).

Такою поведінкою засвідчимо, що нами керують вищі, духовні цінності, а не лише вигода тіла. Коли уважно придивимося до життя, то побачимо, що саме брак духовних цінностей та вищої мети життя – спільного добра часто стає причиною конфліктів та війни. Бо конфлікти чи війна свідчать про те, що хтось бачить життя тільки в матеріальних речах, тому робить все, щоб здобути їх будь-якими способами, навіть ціною людського життя.

Притча про нерозумного багача – це заклик багатіти в Бога, а не в людей. Бо, як каже Ісус, – це правдиві скарби для нас, надійно захищені, які не знищить вогонь чи міль і не вкрадуть злодії. Ми зможемо здійснити це, коли здобування матеріальних речей і вміле використання їх стане співпрацею з Богом, а не керуватиме нами думка, що я здобув це сам і для себе.

Парадокс нашого життя полягає в тому, що ми збагачуємося тільки тоді, коли щось віддаємо від себе. Вода, яка не тече, стає мертвою. Коли ділимося з ближніми, зростає не просто наше відчуття задоволення, але й наша внутрішня особа. Тому ділення та давання робить нас подібними до Бога і неминуче активізує наше духовне життя − життя, для якого ми створені. Натомість багач не дорожить любов’ю до бідних і не бажає поваги, яку вона отримує.

Одна старша жінка вирішила пожертвувати чергову свою пенсію на потреби Радіо Марія. Під час зустрічі отець, працівник радіо, сказав бабусі, що не може прийняти пожертви, бо вона залишиться без забезпечення. А жінка відповіла: „Я роблю цю пожертву не для вас, а для Марії та Її справи. Тому маєте взяти цю пожертву для роботи Радіо Марія. Я маю дітей, онуків, вони поможуть мені”.

Вчинки любові й милосердя, поміч ближнім свідчать про відкритість людського серця. Людина, яка має відкрите серце, готова почути Божий голос і прийняти Його дари, тобто щастя від Бога.

Теперішня війна в Україні дає нам багато можливостей на ділі застосувати притчу про нерозумного багача – робити діла милосердя, тобто допомагати ближнім у їхніх потребах: словом, ділом та молитвою. Таких проявів милосердя вже було багато і ще буде чимало нагод і потреб для цього. Тому важливо побачити потреби людей, які ще виникнуть і зробити те, що в наших силах, тим самим використати їх для свого щастя земного й вічного.

Наприклад, можемо пожертвувати вільний час для спілкування із самотніми чоловіками чи жінками в будинку для літніх людей. Або можемо зрізати зі своєї клумби квіти, щоби принести їх у місцеву лікарню чи прикрасити ними свою церкву. Ділімося тими благами, які Бог нам подарував. Щедро використовуймо їх, щоб надихати ближніх і допомагати їм. Це найкращий спосіб «багатіти в Бога»!

Роздуми над притчею про нерозумного багача варто завершити молитвою до Ісуса про ласку правильно розуміти цінності та мету життя, мудро використовувати Божі дари та силу, відвагу проявляти милосердя ближнім.

 «Господи, допоможи мені бути багатим на співчуття та милосердя». 

Хто здобуває достаток разом із Богом, той отримує добро для тіла й душі, щастя з Богом на землі та в небі. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Тараса Свірчука, редемпториста з Нюарку (США)

 

 

Джерело