24 лютого – 15 березня  

З самого початку в Кремлі розраховували швидко розгромити та нав’язати Україні капітуляцію. У цьому важлива роль, крім російської армії, відводилася чисельним друзям Росії, яких очікували застати в Україні: продажним елітам (за гроші, які роками виділялися на вирощування п’ятої колони, але… були розкрадені). А також –  російськомовному населенню, яке, за задумом, мало б підтримувати Росію безплатно. Власне Україну в Москві щиро вважали немічною і нежиттєздатною, адже вона «не справжня, вигадана Леніним».  

На другий день вторгнення Путін прямо закликав до збройного заколоту українську армію: «Беріть владу у свої руки! Схоже, нам з вами легше домовитися, ніж із цією зграєю наркоманів та неонацистів, яка засіла у Києві та взяла в заручники весь український народ».  

Російська пропаганда пояснювала росіянам, що:

• непереможна російська армія чітко виконує завдання, мирним нічого не загрожує;
• армія України, перейшла на бік російської, і разом вони знищують окремих націоналістів;
• великий і страшний Кадиров самим своїм ім’ям змушує ворогів тремтіти;
• на питання: де ви були 8 років, коли бомбили Донбас? – опоненти сором’язливо відводять очі.

«Росія відновлює свою історичну повноту, збираючи «русский мир», російський народ разом – у всій його сукупності великоросів, білорусів і малоросів», – йшлося в матеріалі, який мали б опублікувати, але спішно прибрали через те, що бліцкриг забуксував.

Українці, завдяки героїчному спротиву, не дали фашистським Z-мріям здійснитися. 

Етап 2. «Націоналісти взяли в заручники цивільних, тому є жертви»

16 березня – 9 травня

На цьому етапі путінський режим збагнув, що Україна сильніша і не має наміру одразу здаватися. З наскоку розбити не вийшло, але вийде, застосувавши свою очевидну перевагу в силі. Хай навіть доведеться зрівняти із землею житлові квартали разом з їх мешканцями. Війна все спише. 

• все йде за планом, просто не всі мають доступ до цього секретного плану;

• злочини проти цивільних чинять не росіяни, а українська армія.
• націоналісти та ЗСУ ховаються у містах і використовують мирних людей як «живий щит»;
• найкращі українські війська будуть оточені і розбиті на Донбасі, решта розбіжаться та капітулюють; 
• Росія визволяє Донбас, виконуючи свої союзницькі обов’язки, рятує людей від геноциду.

Етап 3. «Наш противник – Захід»

10 травня – 12 вересня

9 травня, коли в Росії помпезно відзначають День перемоги та всіх лякають, що «можем повторить», настав час підбивати проміжні підсумки. Вони виявилися для Кремля невтішними. Хоча все й далі «йшло за планом», але цей таємничий план вже не виглядав настільки блискучим. Проблеми треба було терміново пояснити новими складними обставинами. Проблиски сумнівів у перемозі – загасити рішучістю ядерної держави вдатися до свого останнього аргументу. 

«У разі програшу – що неможливо – станеться остаточна втрата імперських принципів і традицій, перетворення з великими втратами на звичайну регіональну державу. У найгіршому варіанті – громадянська війна та ядерний конфлікт із Заходом із взаємним знищенням західної та східної європейських цивілізацій. Тому сьогоднішнє протистояння із Заходом – тотальна гібридна війна, яку нам не можна програти». З програмної статті Андрія Ільницького та Андрія Школьнікова. 

• все непросто, бо українську армію натренував Захід, він допомагає Україні зброєю;
• фактично це вже війна Росії з НАТО, на українському боці воюють самі поляки та негри;
• Росії не залишили вибору, Захід нав’язав їй цю війну, удар Путіна 24 лютого був превентивним; 
• Росію неможливо перемогти, адже в крайньому разі вона завжди може завдати ядерного удару.

Етап 4. «Священна народна війна» 

13 вересня – 1 грудня 

Осінь принесла Силам оборони України блискучі перемоги на сході та півдні, авторитет російських збройних сил впав до показників Першої чеченської кампанії. В Росії почалися пошуки відповідальних за провали (армійців), призначення нових героїв (вагнерівців) та втілення нових стратегій війни (бомбардувань цивільної інфраструктури). Довелося оголосити мобілізацію, для заспокоєння названу «частковою». Щоб мати бодай якісь політичні досягнення, Кремль вдався до анексії чотирьох українських регіонів.   

• маємо зібрати всі сили, адже це священна війна, яка очищає навіть зеків; 

• після приєднання чотирьох регіонів до Росії, тепер війна ведеться на її території та за її територію, а значить – це справедлива, оборонна війна;
• російські генерали приховували від народу проблеми, але тепер проблеми будуть усунені;
• у Росії є професіонали-вагнерівці та «генерал Армагеддон» Суровікін, які здатні переломити ситуацію;
• без тепла і світла взимку українці не витримають та змусять своє керівництво погодитись на російські умови.

Етап 5. «Боротьба з Сатаною»

З 2 грудня

Наприкінці провального для себе року, путінський режим намагається розкрутити ще вищий рівень психозу, доходячи до крайніх форм екзальтації. Пропаганда залякує росіян перспективою поразки та готує їх до нових втрат. 

• Росія не може програти, бо тоді всіх нас чекає Гаага;
• це релігійна війна за віру, святу Русь, проти Сатани;
• Україна нещадно знищує обстрілами Донецьк та його мешканців;  
• не всі росіяни ще усвідомили, що війна стосується всіх.

Москва повертається до ядерного шантажу світу. Подарунком під Новий рік стала «ядерна колискова» для ура-патріотів від депутата Держдуми Дениса Майданова, в якій він співає про ракету  «Сорматушку», націлену на США. «А навіщо нам такий світ, якщо там не буде Росії?» – цитуються в кліпі слова Путіна.  «Перемоги нєт – одна зрадушка» – такими словами завершується пісня. 

***

Протягом 2022 року російська воєнна пропаганда пройшла тернистий шлях від «шляхетно рятуємо українців від нацистів» до «спалимо до біса весь світ у ядерному апокаліпсисі». 

Як саме ці крайнощі поєднуються у путінському плані «спецоперації» (від якого ні на йоту не відступають російські війська) залишається тільки здогадуватися.

Втім, якщо цей план і справді працює, як запевняють у Москві, то це план самогубців, а не переможців. 

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело