Найважливішим моментом вігілійного вечора є ділення оплатком. Цей простий звичай має в собі глибокий сенс. До столу сідають разом і примирені і ті, які шукають примирення. При ламанні оплатком не повинні забувати, що він освячений. Ділячись ним, складаємо собі навзаєм побажання. Ці побажання повинні бути щирі і промовлені з любов’ю. Важливим є зоровий контакт: дивлячись собі у вічі, просимо пробачення і дякуємо за все добро, яке один одному вчинили. Одержувач побажань знає, що скеровані слова линуть від серця. Діти складають побажання батькам за все, що для них зробили. Батьки можуть зробити знак хреста рукою на чолі дитини і поблагословити їх. Це дуже просто! Зворушення і сльози підтверджують, що то сам Святий Дух діє через нас. Потім можемо заспівати колядки, напр.: “Нова радість стала…”

А тепер приступаємо до столу, щоб спробувати смачну вечерю (в цей час можна тихенько в микнути колядки на магнітофоні). На завершення вечері можна спільно поспівати. Після радісної святої вечері та гарного родинного співу, сім’я, подібно до пастухів, спільно йде до храму на святкову Службу Божу, яка називається “Пастерка”. Назва походить від латинського слова “pastor” – “пастух” і пов’язана з уривком з Євангелії про запрошення пастухів до гроти Вифлеємської.
У Святвечір стіл повинен бути накритий білою скатертиною, під нею розстелене сіно, на згадку про народження Ісуса Христа в яслах на сіні. В центрі столу свічка, біля неї Святе Письмо відкрите на описі народження Божого Сина (Лука 2).
Оплаток кладемо на тарілку. Вечерю розпочинаємо, коли на небі засяє перша зірка. У кімнаті темно, сутінки розсівають лише гірлянди на ялинці.

Джерело