Ноутбуки для онлайн навчання уже в дітей із Слов’янська та Херсону. Як і обіцяв.

Це те, що просили батьки, коли в суботу разом із Ірина Верещук були на зустрічі у Центрі професійно-технічної освіти № 1 міста Вінниці.

Дві мами сьогодні в обласній військовій адміністрації уже забрали ноутбуки.
У кожної родини переселенців своя історія переїзду на Вінниччині. Але життя дітей під час війни має бути повноцінним, особливо – щодо освіти.
Робимо усе, аби майбутнє покоління українців могли вчитися.

«Ми з Донецької області, – розповідає Юлія Гвоздь. – У мене двоє діточок, але старша донька вже окремо живе, а молодша з нами. Мирослава у 4 класі, вчиться онлайн зі своєю школою – з Слов’янська. Вчителька теж виїхала – у Полтавську область. Із 30 учнів 22 залишились в Україні і займаються, а решта виїхали закордон.
Батьки чоловіка у Краматорську.
В березні приїхали у Вінницю. Майже опівночі. Їхали внікуди, але Боженька завів нас сюди. Ми зателефонували і нам сказали: «Їдьте, ми вас чекаємо». Ми не очікували… Залишилось тут – тут все є. Поки чекаємо Перемоги…».

За словами директора Центру Валерія Дяківа, Мирослава Гвоздь – талановита, творчо обдарована дитина. Уже у Вінниці брала участь у вокальних конкурсах та була задіяна у виставі, яку ставили разом із акторами Харківського театру імені Леся Курбаса. «Вони теж у нас живуть».

Мама Микити Макарова – Вікторія розповіла, як вони у травні виїжджали із окупованого Херсону: «67 блок-постів проїхали… Не знали ми куди нам їхати.
І так пощастило, що далекі родичі, які тепер майже сусіди, розказали, що в училищі приймають людей, які їдуть з війни… Сину вже тут виповнилось 17 років. Закінчив 11 клас, вступив у Херсонський аграрний університет, який переїхав у Кропивницкий. Вчиться онлайн. Цей ноутбук нам сьогодні, які омріяний подарунок на Новий рік. Дякую вінничанам за все. Ви показали приклад української нації».