18 грудня під Білогорівкою Луганської області, де з осені тривають запеклі бої з окупантами
- Автор допису: Український інститут національної пам'яті
Ім’я фотографа з Сімферополя Геннадія Афанасьєва стало відоме на весь світ після того, як його разом з Олегом Сенцовим, Олександром Кольченком та Олексієм Чирнієм ФСБ викрало та звинуватило у створенні терористичної групи в Криму за вказівкою «Правого сектора». Справа «кримських терористів» стала однією з найгучніших політичних справ Росії проти українців Криму.
До 2014 року Геннадій Афанасьєв не займався громадською діяльністю. Втім, події лютого-березня в Криму змусили до активних дій. Геннадій, як й інші проукраїнські мешканці Криму, ходив на мітинги, акції протесту. Перед так званим референдумом став героєм проукраїнського ролика – читав на камеру вірш Василя Симоненка «Де зараз ви, кати мого народу?». 9 травня співробітники ФСБ схопили його в центрі Сімферополя, одягли на голову мішок, кинули в машину й повезли в невідомому напрямку.
Його свідчення про тортури в російських катівнях увійшли до книжки Анни Андрієвської та Олени Халімон «Люди сірої зони». Було катування електрострумом, одягання протигаза, в який впорскувався газ, що викликав блювоту, погрози розпеченим пальником. Не витримавши знущань, Геннадій на камеру підтвердив усе, що вимагали кати. Та під час судового засідання він публічно відмовився від свідчень, заявив, що дав їх під тиском внаслідок катувань. Інші обвинувачені у справі зустріли цю заяву оплесками.
Російський режим засудив Геннадія Афанасьєва до семи років позбавлення волі. У 2016-му його разом зі ще одним політв’язнем, інженером Юрієм Солошенком, повернули в Україну під час обміну.
Після звільнення з полону Геннадій знайшов у собі сили повернутися до активного життя. Продовжив боротися за звільнення українських політв'язнів як активіст і спецпредставник Міністерства закордонних справ України в рамках платформи сприяння звільненню українців у Росії. Займався програмуванням і безплатно навчав цього бійців, які поверталися з війни. Свої роздуми про те, як виправити помилку й жити далі, виклав у книзі «Піднятися після падіння».
Незадовго до повномасштабної війни Геннадій одружився, народилася донька. Коли у двері постукалася війна, у перший день вторгнення став на захист столиці у складі 130-го батальйону Сил територіальної оборони. За позивний обрав ім’я скандинавського бога війни – «Тор».
Після звільнення Київської області від російських окупантів Геннадій Афанасьєв продовжив службу у 241-й бригаді ЗСУ, брав участь у бойових операціях у Харківській та Донецькій областях, часто – на найважчих ділянках фронту.
«Не відчуваю себе ніяким героєм, не зробив нічого вагомого, не накрошив сотню орків і не спалив десятків Уралів, але, чорт забирай, мені є чим пишатись, точніше ким – моїми побратимами та посестрами. Ми пішли в київське ТрО, у стрілкові роти, без підготовки й досвіду на ентузіазмі пробігали Київську, Харківську, Донецьку області. Та, дідько, не зважаючи на це, наш 130-й бат гнав русню, що аж п‘яти горіли!», – писав на початку грудня у фейсбуці.
8 листопада Геннадій Афанасьєв відзначив 32-річчя. Таким він і залишився навіки. У бійця залишилися мати, дружина та 2-річна донька.
P.S. Завтра, 30 грудня, у Києві відбудеться прощання з Геннадієм. Про розпорядок прощання повідомила дружина:
11.00 – Михайлівський Золотоверхий собор. Прощання, відспівування.
13.00 – Поховання. Місто Вишневе, вул. Київська, 2д.
